міг сам її утримувати. Тому різниця у 10-20 років вважалася цілком нормальною. Йдучи заміж, жінка приносила із собою посаг. Від чоловіка та його родичів вона отримувала так званий «ранковий подарунок». У містах його розмір чітко встановлювався у шлюбному договорі, укладеному подружньою парою. Цінність таких внесків у спільне майно залежала від економічного становища сімей, з яких походили молодята.

Дітей народжувалося багато - від 10 до 14 в кожній сім'ї, але через високу дитячу смертність зазвичай виживали не більше двох-трьох. Тому середньовічна сім'я складалася, як правило, з п'яти осіб. Унаслідок низького рівня медицини з життя йшли не тільки діти. При пологах помирала кожна шоста жінка.

Законним вважався лише шлюб, освячений церквою. Він мав бути добровільним та непорушним і нерідко укладався як звичайна ділова угода. Церква забороняла одружуватися ченцям і католицьким священикам. Солдатам, студентам, слугам також заборонялося створювати сім'ю доти, доки вони не почнуть займатися якоюсь власною справою.

 Н.Г.Подоляк