Кодекси писали на пергамені - спеціально обробленій телячій або свинячій шкірі. Щоб отримати велику книгу, іноді знищували ціле стадо. Замість стиля (металевої палички для письма) і каламу (тростинної чи дерев'яної палички) почали користуватися пташиними перами. Писали по лінійках: зазвичай безкольорових, проведених гострою паличкою, рідше - кольорових. Чорнило виготовляли з дубових горішків. Змити його було практично неможливо. Часто через дорожнечу пергамену старий текст у кодексі зчищали і писали новий. Палітурки книг, як правило дерев'яні, обтягували шкірою і нерідко прикрашали пластинками із слонової кістки, золотом або коштовним камінням. Книги мали найрізноманітніші розміри - від великих до зовсім крихітних, де фігурки мініатюр були не набагато більшими за макове зернятко.

В іспанських арабів європейці навчилися робити папір. Сировиною для нього слугував старий одяг. Перша книжка з ганчіркового паперу побачила світ у XII ст. і була надрукована ксилографічним способом: на дерев'яній дошці вирізали цілу сторінку тексту, а потім, намастивши її фарбою, робили відбиток.

У Середні віки переважала ручна техніка, але поступово вдалося створити механічні пристрої і перші машини. Спочатку їх приводила в дію сила людини і тварини, потім - води і вітру. Це коловороти, домкрати, підйомні крани, а також різні верстати. Справжнім чудом техніки стало виготовлення у XII ст. для німецького імператора Фрідріха Барбаросси пружинного протеза - залізної руки з рухомими пальцями. З XI ст. розпочалася робота по збиранню першого автомата - годинника. Спочатку появився колісний годинник з боєм, потім баштовий, а в XV ст. - кишеньковий.

Хоча розвиток техніки в європейському суспільстві відбувався досить повільно, виникло чимало різних знарядь та механізмів, які широко вико-