Життя за міцними стінами протікало усамітнено й розмірено. Якщо не було війни, сеньйор полював,-виконував військові вправи або розважався грою в м'яч, кості та шахи. Пані проводила час за рукоділлям. Тільки на початку

літа замок оживав: справляли весілля, влаштовували змагання і бенкети.

У ранньому Середньовіччі меблі були дуже простими. У замку феодала для прийомів гостей споруджували тимчасовий стіл: на дерев'яні козли клали довгі дошки. Після закінчення трапези їх знімали і притуляли до стін, звільняючи таким чином простір. Звідси до наших часів дійшов вислів «накрити стіл».

Вся округа перебувала немов у затінку такого замку. У ньому феодал зосереджував свою владу й військову могутність. Тут стояли його воїни та збиралися васали, щоб виступити на захист володінь свого сеньйора. Тут переховувались під час ворожих нападів навколишні жителі. За право вважати господаря замку своїм захисником вони сплачували побори й виконували деякі роботи, наприклад ремонтували укріплення. У своєму замку сеньйор вершив суд над васалами і селянами. Крім нього не було для них іншого судді та іншого правителя.

5. У колі сім'ї. Важливу роль у житті середньовічної людини відігравала сім'я. Саме в ній зберігалися традиції народу, складалися норми поведінки, від батька до сина передавалися трудові навички.

Як у місті, так і в селі дівчата зазвичай виходили заміж у 16 років, хоча нерідко нареченими ставали всього у 12 років. Нікого не дивували й більш пізні шлюби: багаті флорентійські купці віддавали своїх дочок заміж у 20-24 роки. Чоловіки, особливо у містах, були старшими за своїх дружин. Адже тогочасні звичаї вимагали, щоб, утворюючи сім'ю, чоловік