купецьких та банкірських династій. Тому, незважаючи на трагічні наслідки чуми, після її закінчення торговельне життя Європи не тільки не завмерло, а навпаки - пожвавилося.

XIV ст. Страсбурзький хроніст Фрідріх Клосенер про події 1349 р.

Стягування (лихварських) відсотків зробило євреїв усім ненависними. Крім того, їх звинувачували в отруєнні колодязів. Коли серед людей піднялося ремствування, - почали говорити, що їх треба спалити... У п'ятницю спіймали євреїв, у суботу їх спалили - приблизно тисяч дві. Тих же, хто хотів охреститися, залишали жити. Багато немовлят проти бажання їхніх батьків витягували з вогню й хрестили. Усі боргові розписки повернули боржникам - вони тепер з євреями поквиталися. Усю готівку, що вони мали, забрав магістрат і поділив між ремісниками. Того ж року спалювали євреїв у всіх містах по Рейну.

3. Людина у просторі й часі. Середньовічні люди користувалися трьома видами транспорту - сухопутним, річковим і морським. Серйозною перешкодою для розвитку наземних засобів пересування був поганий стан доріг. Найкращими з них залишалися старі намощені римські шляхи. Хоча вони й слугували протягом багатьох століть (частина навіть дійшла до наших днів), але через занедбаність набули жалюгідного вигляду. Крім того, антична шляхова мережа створювалася для військових потреб і не могла забезпечити вимог середньовічної торгівлі.