З XI ст. феодали почали будувати кам'яні замки. їх обносили двома, а іноді навіть трьома високими (до 15 м) і товстими (до 5 м) мурами. У мурах робили бійниці - вузькі отвори, через які ворога засипали стрілами, а по кутах ставили вартові вежі. У центрі, як і раніше, височів донжон - тепер уже кам'яний. У його підземелля, в темряву і сирість, кидали ув'язнених - непокірних васалів та селян. Донжон не тільки був житлом феодала, а й останнім сховищем у випадку падіння зовнішніх укріплень. Ворог міг узяти такий замок лише після облоги. Її тривалість залежала від кількості припасів харчів та води, тому кожний замок обов'язково мав свій колодязь. При будівництві донжона головною умовою були не розкішні покої, а надійні стіни. Згодом поряд з донжоном виник досить зручний будинок для проживання у мирні часи.