ним козирком у стелі або просто через вікна і двері. Скло коштувало дорого, тому вікна в кращому випадку затягували промасленим пергаменом чи ганчірками. Не дивно, що в холодну пору року в таке приміщення і навіть вдень проникало мало світла. Освітлення від масляних ламп і сальних свічок було поганим, до того ж їхнє коптіння робило повітря нездоровим.

Інший вигляд мали міські будинки. Багаті городяни зводили три-чотириповерхові особняки з каменю, прикрашали їх ззовні ажурними вежками, зубцями, балконами. Внизу знаходилися вітальня, кухня, різні комірчини; над ними - парадна зала, іноді молитовня; ще вище - спальні. Згодом для опалювання почали робити каміни та кахельні печі.

Основна маса городян мешкала у вузьких дво-чотириповерхових будинках, зведених щільно один до одного. Горище зазвичай пристосовували під склад, куди на перекинутих через блоки мотузках підіймали й через віконні отвори завантажували товари. Перший поверх відводили під крамниці, ремісничі майстерні та кухню, над ними влаштовували житлові приміщення. Господарчі будівлі поміщали у внутрішньому дворику. На півдні, як правило, споруджували також закриті та відкриті галереї, причому з XII ст. поширилося використання віконного скла.

Меблів у середньовічному будинку було небагато. Вздовж стін стояли покриті килимами й подушками стільці, крісла та лави, а також скрині для зберігання одягу й коштовностей. Столи різних розмірів робили з дерева, каменю й металу. Ліжка прикрашали різьбленням, балдахінами, гарними ковдрами. Стіни кімнат завішували килимами, а вікна - шторами. З XIV ст. посилився потяг до створення затишної та приємної оселі. Гарні речі, які раніше рідко потрапляли навіть до багатіїв, відтепер усе частіше зустрічались у звичайних міських родинах. Уже нікого не дивували металеві підставки для читання й письма, підсвічники та спеціальні шафи для дорогого посуду.

Посуд - миски, кухлі - довго залишався дуже простим, глиняним чи олов'яним. Із срібла та золота його виготовляли лише для королів та знаті. Але з кінця XIV ст. заможні городяни теж почали обзаводитися столовими виробами із коштовних металів. Уже розрізняли посуд кухонний та столовий. їли тільки ложками, а ножі та виделки з двома зубцями слугували для розрізання м'яса, сиру і фруктів. Серветок не вживали, руки витирали хлібною м'якушкою або скатертиною. Столовий прибор клали один на двох, тому гості (зазвичай кавалер і дама) їли з однієї тарілки й пили з однієї склянки. Предмети столового посуду, особливо виготовлені ювелірами, перетворювалися на справжні витвори мистецтва. Французький король Карл V мав золоту сільницю у вигляді корабля з двома дельфінами на кінцях і двома мавпочками з веслами посередині. Її прикрашали 32 коштовних камені й 52 перлини. У бідних сім'ях усі меблі складалися із скрині та ліжка, а посуд - із казана та блюда.

4. Примхи моди. В усі часи і в усіх народів вигляд одягу залежав від клімату, добробуту людини та роду її занять. На розвиток середньовічної