Важливою турботою цеху було також збереження рівності між його членами. Щоб уникнути збагачення одних майстрів за рахунок інших, статути вводили суворі правила. Вони чітко визначали розміри майстерні, кількість у ній інструментів та верстатів, підмайстрів та учнів. Кожний майстер знав, скільки йому дозволено закупити сировини і скільки випустити продукції. Заборонялося переманювати замовників і підмайстрів, а також виставляти багаті вітрини, щоб не затьмарювати товар сусідів. Завдяки цьому всі члени цеху знаходилися в однаковому становищі.

Цех об'єднував ремісників не тільки у праці. Він виставляв воїнів для ополчення і несення вартової служби на мурах і вежах міста. Члени цеху обов'язково допомагали сім'ям померлих або хворих колег. Кожен цех купував будинок, де засідали старійшини й відбувалися бенкети, а також будував церкву чи каплицю на честь святого - покровителя свого ремесла. Усі міські цехи мали свої прапори та герби. У святкових процесіях колони ремісників гордо проходили під ними вулицями міста.

Під час таких процесій кожен цех дружно розспівував свої пісні, і вони дзвінко лунали над містом. За піснями йшли танці. Незабутнє враження залишав танок ножівників з німецького міста Нюрнберга. Вони ставали широким колом і, ритмічно рухаючись, кидали вгору ножі, а потім спритно ловили їх прямо на льоту.

Цехи разом з усіма городянами боролися проти сеньйорів. Коли ж після звільнення міст усі посади в магістратах захопив патриціат, ремісники стали вимагати для себе права на участь в органах міського управління. Вони підіймали проти патриціату збройні повстання - «цехові революції». Там, де ремесло набуло високого рівня розвитку (Кельн, Флоренція), цехи перемогли, а їхні представники увійшли до магістратів. У містах, де переважала торгівля (Любек, Гамбург), - зазнали поразки.

XIV ст. «Ауфбурзька хроніка» про перехід влади до цехів

У 1368 р., у неділю ввечері, всі ремісники озброїлись, зайняли міські ворота і всю ніч ходили туди-сюди по вулицях. Зранку в понеділок усі прийшли на міську площу з 24 прапорами. Два бургомістри скликали магістрат. Ремісники відрядили до магістрату своїх представників. Узяв слово Вейс і сказав, що ремісники бажають мати цехове правління і що це слугуватиме на користь і честь міста. Він вимагав віддати йому ключі від набатного дзвону, печатку і міську книгу. Все це було надано. Граф Фегелін склав за всіх присягу: «Всі ми одностайно прийшли до рішення мати цехове правління на користь і на честь багатих і бідних, а також знищити всю ту давню ворожість і озлоблення, які були між багатими і бідними, аби надалі про це ніколи не згадувати й аби існувала справжня дружба». Про це написали грамоту і скріпили її печаткою.

Було обговорено і вирішено на особливих нарадах (патриціату), що вони склали клятву під примусом, бо все, що відбулося, підготовлялося таємно і здійснилося не прилюдно з доброї волі магістрату, а за змушенням, а тому клятви не слід дотримуватись.

У ХІV-ХV ст. цехи досягли найвищого розквіту. їм належала важлива роль у вдосконаленні середньовічного виробництва. Проте, осте-