До того ж міста погано забезпечувалися питною водою. Спочатку водопроводи виникли в Італії, а згодом і в інших країнах Європи. Проте вода надходила не в будинки, а у відкриті громадські фонтани і цистерни, де легко забруднювалася. Вуличного освітлення не існувало. Нічним пішоходам доводилося самотужки освітлювати собі шлях ліхтарем або смолоскипом.

У містах рано відкрилися корчми і шинки. Там не лише вживали хмільні напої, а й грали в кості та карти, які прийшли від арабів і користувалися популярністю по всій Європі. Неодмінною рисою міського життя стали готелі, громадські лазні та перукарні. Зазвичай перукар був за сумісництвом ще й хірургом - «пускав кров» і робив нескладні операції. У містах працювали численні лікарні - лазарети. Вони отримали таку назву тому, що їхнім покровителем вважався Святий Лазар.

Середньовічні люди рано зрозуміли, що бруд сприяє поширенню епідемій. Уже з кінця XIII ст. магістрати почали постійно видавати накази про благоустрій міст. Згодом дотримання в містах чистоти й порядку стає у Західній Європі повсюдним.

3. Міста проти сеньйорів. Міста виникали на землі сеньйора і тому залежали від нього. Кожний феодал заохочував появу міст у своїх володіннях, тому що за дозвіл займатися ремеслом і торгівлею городяни сплачували йому чималі кошти. Згодом прагнення сеньйорів витягти з міст якомога більше прибутків наштовхнулося на опір. Спочатку городяни виступали лише за скасування найважчих поборів і надання їм торгових привілеїв. Потім перейшли до боротьби за самостійність міст.

Іноді їм вдавалося мирно домовитися з сеньйором і викупити в нього окремі свободи. Але не всі сеньйори погоджувалися добровільно відмовитися від своїх прав. Тоді починалася й інколи століттями тривала запекла боротьба, яка нерідко супроводжувалася застосуванням зброї. Жителі