ням 10-30 тисяч вважалося великим. Лише у деяких (Венеція, Флоренція, Кельн, Лондон, Прага) проживало від 40 до 100 тисяч, і такі міста здавалися сучасникам велетенськими. Найбільшим був Париж: у XV ст. його населення сягало понад 200 тисяч.

Міста різко виділялися з навколишнього сільського світу своїм зовнішнім виглядом, їх захищали зубчасті кам'яні мури з вартовими вежами. Вони символізували могутність і свободу міста, їхнє руйнування було для городян суворим покаранням. Мури оточував наповнений водою рів з перекидним мостом. На ніч його підіймали, а ворота зачиняли. На мурах залишалися нести варту охоронці із числа городян, що складали міське ополчення. Час від часу кільце стін ставало надто тісним і вже не могло вмістити нових міських кварталів та передмість. Тоді кордони міста розширювали і обносили новим рядом укріплень. Головним осередком міського життя була простора ринкова площа. Зранку до вечора на ній ішла жвава торгівля, юрбився народ, не вщухав людський гомін. Тут городяни збиралися, аби вислухати розпорядження