Чимало предметів середньовічного ремесла й сьогодні вражають досконалістю виконання і вишуканим смаком.

Поступово складні ремесла дробилися, і тоді виникали нові цехи. Наприклад, військовий обладунок спочатку повністю виготовляли всередині одного цеху. Згодом від нього відокремилися самостійні ремесла - виробництво шоломів, лат, щитів, мечів тощо, і кожне з них мало свій цех. У XIII ст. в Парижі вже існувало понад 100 цехів. У невеликих містах зазвичай діяло півтора-два десятки цехів. Серед них розрізняли багаті - «старші» і бідні - «молодші» цехи. Адже не могли гончарі, які працювали з дешевою сировиною і обслуговували потреби широких кіл населення, зрівнятися з ювелірами, чиї вироби з дорогоцінних металів мали попит у заможному середовищі. Повноправним членом цеху був лише майстер. Він працював у власній майстерні з власними сировиною та інструментом, а свій виріб повністю - від початку до кінця - виготовляв сам. Ремісники ревно приховували