Угорщині, Ірландії тощо. Особливо багато міст було в Італії, Фландрії і на берегах великих судноплавних річок - Рейну і Дунаю. Проте і в інших країнах їх нараховувалося стільки, що зазвичай селянин міг дістатися найближчого міста впродовж дня.

2. Усередині міських мурів. Основну масу населення середньовічного міста складали ремісники і купці. Досить багато людей було зайнято у сфері послуг - перукарі (цирульники), банщики, корчмарі, слуги, вантажники, возії тощо. У великих містах жили феодали зі своїми воїнами і слугами, королівські чиновники, а також лікарі, юристи, викладачі шкіл та університетів. Подекуди помітну частку населення складало біле й чорне духовенство. Городяни, предки яких були вихідцями із села, довго зберігали земельні ділянки, городи, пасовиська, тримали худобу.

У кожному середньовічному місті існували свої жебраки - ті, кому міські власті давали спеціальний дозвіл на збирання милостині. Хоча вони перебували на узбіччі міського життя, до них ставилися непогано: роздавали гроші біля церков, влаштовували притулки для старих і сиріт. Ситуація змінилася на схилку Середньовіччя, коли поширилося використання найманої праці. На жебраків почали дивитися як на дешеву робочу силу, котру необхідно приставити до якоїсь справи.

Зазвичай середньовічні міста мали невеликі розміри і вміщували від декількох сотень до декількох тисяч жителів. Місто з населен-