французького міста Лан виборювали свою незалежність понад 200 років, але зрештою зазнали поразки.

Сильні міста перемагали і ставали незалежними від сеньйорів. У Північній Італії та Франції такі вільні міста називали комунами (від лат. - спільний). Вони обирали із свого середовища міську раду, мали власний суд, ополчення і фінанси, самі встановлювали податки.

XI ст. З «Розповіді про власне життя» монаха Гзіберта Ножанського

Духовенство і сеньйори, щоб витягти з простолюду гроші, вступили з ним у переговори і запропонували за сплату достатньої суми надати право утворити комуну. Користуючись нагодою відкупитися від безлічі утисків, простолюд дав багато грошей цим сріблолюбам. Після цього від англійців повернувся єпископ (сеньйор міста Лана). Коли він з обуренням говорив проти укладачів договору, йому запропонували велику суму золота і срібла, і цього вистачило, аби він пішов на поступки. Він склав присягу, що дотримуватиметься прав комуни...

Нездоланна заздрість до городян гризла єпископа і сеньйорів. Усі клятви були ними порушені. Лють дикого звіра охопила людей нижчого стану; вони вчинили заколот і скріпили його клятвою вбити єпископа та його однодумців. Наступного дня безліч озброєних людей кинулися до палацу єпископа. Він вбрався в одяг одного із своїх слуг, побіг у підвал під церквою і там сховався у винній бочці. Але єпископа витягли, і один з повстанців убив його.

Важливим наслідком боротьби городян із сеньйорами стало звільнення від особистої залежності. Діяло таке правило: якщо збіглий селянин прожив у місті один рік і один день і впродовж цього часу феодал не розшукав його, то втікач ставав вільним. Не випадково в середньовічній Європі склалося прислів'я «Міське повітря робить вільним». Лише з XIV ст. міські ворота почали зачинятися перед шукачами свободи.

Хоча боротьбу із сеньйорами вели всі городяни, її результатами насамперед користалася міська верхівка - патриціат. Це були найбагатші та найвпливовіші родини, переважно із числа купців. Патриціат очолив боротьбу городян проти сеньйорів і після виникнення комун прийшов до влади. Саме його вихідці ставали членами магістрату, що давало їм можливість управляти містом у власних інтересах. Патриціанське походження мав і голова міського управління: в Німеччині його називали бургомістром, а в Англії та Франції - мером.

4. Ремесло і цехи. Реміснича праця становила одну з основ господарського життя середньовічного міста. Ремісники однієї спеціальності селилися на одній вулиці й об'єднувалися в союзи - цехи. Головна мета їх створення - захист від конкуренції прийшлих ремісників. Покупців було мало, і суперництво загрожувало розоренням. Тому цехи виганяли чужинців з міського ринку і забороняли займатися ремеслом усім, хто не входив до їхнього складу. Важливою зброєю у боротьбі із суперниками була також висока якість продукції. Зазвичай ремісник працював на замовлення і добре розумів, що гарно виконана робота прославить його і забезпечить нові замовлення. Він вкладав у виріб не лише все своє вміння, а й душу.