рігаючись його розширення, цехи почали гальмувати розвиток ремесла. Нерідко старшини знищували нові винаходи і переслідували винахідників.

5. Торгівля і лихварство. Поряд з ремісниками процвітанню міст сприяли купці. їхня праця була важкою і небезпечною. Вона вимагала від людини не тільки обізнаності в комерційній справі, а й рішучого й сміливого

характеру, міцного здоров'я і знання мов. Адже більшу частину свого життя середньовічний купець проводив у ділових поїздках, пов'язаних із постійним ризиком. Сухопутні шляхи перебували в жалюгідному стані й аж кишіли розбійниками. На морі завжди існувала загроза потрапити не лише в бурю, а й у полон до піратів. Траплялося, що на березі навмисно розпалювали вогні фальшивих маяків, аби заманити кораблі на прибережне каміння. Товар з розбитого судна переходив у власність володаря узбережжя.

До того ж купецький гаманець суттєво спустошували незліченні мита. Особливо багато доводилося платити за перевезення вантажів по Рейну - одному з головних торговельних шляхів Європи. Уздовж його берегів, через кожні декілька кілометрів, грізно височіли десятки рицарських замків. І господар кожного з них стягував мито з усіх кораблів, що постійно пропливали мимо.

Усе це змушувало купців об'єднуватися в гільдії - союзи, які, на кшталт цехів, мали статут і старшин. Члени гільдії разом протистояли розбійникам і здобували торгові привілеї в інших країнах, у скрутних обставинах допомагали один одному. Втім, попри всі негаразди, ряди купців постійно зростали. Молодих людей приваблювала можливість швидко розбагатіти й побачити чужі країни.

Головні торгові шляхи перетиналися на двох «перехрестях». Одне знаходилось у Середземномор'ї, де зосередилась майже вся торгівля Західної Європи з країнами Сходу. Першість тут належала італійським містам-суперникам Генуї та Венеції. Про їхніх мешканців говорили: «Увесь народ - купці!». Захід постачав сукна, зброю, золото й срібло. Зі Сходу надходили предмети розкоші: тонкі тканини, китайська порцеляна, прянощі, пахощі, коштовне каміння.

Другий район охоплював Балтійське й Північне моря. Там торгували товарами широкого вжитку - рибою, сіллю, хутрами, вовною, льоном, воском, деревиною і зерном. В обміні на Балтиці провідну роль відігравали купці з німецьких міст. Вони створили торгово-політичне об'єднання на чолі з містом Любеком - Ганзу. Вона вела переважно посередницьку торгівлю, тобто займалась перевезенням і продажем товарів іноземного походження. Майже до кінця Середньовіччя Ганза безроздільно панувала на Балтиці і була настільки могутньою, що навіть воювала з цілими державами.