вексель. Пред'явивши його в іншому місті, купець одержував свої гроші. Така послуга значно полегшувала купецьке життя: адже без готівки ризикована поїздка перетворювалася на зручну та безпечну подорож.

Міняйли працювали, сидячи на лаві перед столом, який мав безліч шухляд із розсортованими по них монетами. Коли якогось міняйлу викривали в нечесності, його лаву прилюдно ламали чи перевертали, а сам він назавжди втрачав порядну репутацію. Згодом на зміну столикам міняйлів прийшли банки (від італ. - лава, прилавок). Перші з них виникли в Північній Італії - Ломбардії, на згадку про що нам залишилося слово «ломбард». Поступово стало звичним ретельно оформлювати всі ділові угоди. Купцю вже не потрібно було долати з товаром далекий шлях. Він залишався вдома, у торговій конторі, і звідти керував діями своїх торгових агентів у інших містах і країнах.

Розвиток торгівлі й банківської справи руйнував натуральне господарство. На зміну йому приходило нове грошове господарство, при якому значна частина як сільської, так і міської продукції виготовлялася для продажу на ринку.

6. Новий спосіб життя. Поява міст повністю змінила вигляд середньовічної Європи. Відгородившись мурами, міста гордо височіли серед ланів. У них зосередилися влада, багатство й свобода; вони з нездоланною силою притягували до себе сільських жителів. Городянин дивився на світ зовсім іншими очима, ніж селянин. Ділове життя рано привчило його цінувати час, і вже з XIV ст. головною ознакою міста стає годинник на будинку ратуші або собору. Не випадково саме в містах виникло прислів'я «Час - це гроші».

Серед городян, і особливо в купецькому середовищі, було чимало освічених людей. Адже на серйозний успіх міг сподіватися лише той, хто вмів добре рахувати, знав грамоту, іноземні мови, закони. Найвплйвовіші купці з багатим досвідом залучалися до великої політики й допомагали розв'язувати складні міжнародні проблеми. Купці, що вели торгівлю на далекі відстані, сприяли розвитку географії. У XIII ст. спостережливий венеціанець Марко Поло склав опис своєї подорожі Китаєм і Центральною Азією, і він надовго залишався улюбленою книжкою європейців.

У 1271-1275 роках венеціанський купець Марко Поло разом із батьком та дядьком здійснив подорож Азією від Палестини до Китаю і Монголії. Скоріш за все, поїздка мала на меті не лише торгові інтереси, а й виконання дипломатичного доручення від папи римського до монгольського хана. Свої враження Марко Поло описав у «Книзі». Вона цікаво розповідає про життя та історію народів тих земель, які відвідав автор, і водночас містить чимало почутих ним легенд і казок.

Марко Поло досить швидко вивчив деякі місцеві мови, заслужив довіру великого хана і декілька років перебував у нього на службі. Венеціанець навіть бився на боці монголів проти їхніх ворогів. Повернення Марко Поло додому