Поступово на зміну купецьким гільдіям прийшли торгові компанії, які вели торгівлю з мінімальним ризиком. Декілька купців разом наймали корабель для перевезення товарів, а у випадку аварії розділяли збитки порівну. На відміну від гільдій, компанії - це короткочасні об'єднання: вони діяли впродовж однієї чи декількох поїздок.

Зазвичай торгівля відбувалася на щотижневих ринках. Але з XII ст. у життя Європи ввійшли ярмарки - щорічні торги, куди з'їжджалися купці з найвіддаленіших куточків. Особливо славилися ярмарки у французькій області Шампань. Торгівля тут просто кипіла! Вона не переривалася, а лише переміщалася і по черзі продовжувалася у чотирьох містах. Щодня купці укладали угоди на величезні суми, а покінчивши зі справами, могли й відпочити: на ярмарках народ розважали мандрівні актори й музиканти.

Купцям було складно орієнтуватися у безлічі монет із різних країн і місцевостей. Тому виникла потреба в професійних знавцях грошей. З першого погляду вони вміли відрізнити справжню монету від «зіпсованої», тобто такої, яка мала менші за норму вагу або вміст дорогоцінного металу. Саме до них ішли купці, аби за помірну плату поміняти свої повноцінні гроші на потрібну їм іноземну монету. Ці люди -міняйли - займалися не лише обміном. Вони брали гроші на збереження і давали необхідні суми в борг під відсотки, переказували кошти з одного місця до іншого. Купець віддавав свої гроші міняйлі та отримував натомість особливий документ -