З XI ст. усіх світських феодалів почали називати рицарями (з нім. - вершник). Це слово стало синонімом знатності й благородства. У ХІV-ХV ст. зароджується дворянство, до складу якого ввійшли рицарство й наближені до короля посадові особи. Дворяни вважали, що головна їхня відмінність від звичайних людей - особливі, притаманні лише їм якості характеру: відданість королю, великодушність, відвага, вірність слову, вишуканість мови та вчинків. В Англії вони так і називали себе - джентльмени, що означало «приємна, культурна людина».

Дворяни жили за рахунок рент - плати, яку вони отримували від селян за надану в їхнє користування землю. До фізичної праці й торгівлі дворяни ставилися як до занять ганебних. Справою, гідною їхнього звання, вони вважали лише службу у війську або при дворі короля. Дворяни оголосили себе «кращими людьми» і намагалися скрізь бути першими. Проте на схилку Середньовіччя в більшості європейських країн їхнє матеріальне становище помітно погіршилося, а політичний авторитет упав.

XI ст. Єпископ Адальберон Панський про три стани

Один стан - воїни, покровителі церкви й захисники народу, всіх без винятку як сильних, так і слабких. Другий стан - селяни; ці нещасні люди мають щось лише ціною важкої праці. Всім - грошима, одягом, харчами - забезпечують вони весь світ. Жодна вільна людина не змогла б прожити без селян. Селянин годує господаря, який стверджує, що це він годує селянина. Так дім Божий (суспільство) поділяється на три частини: одні моляться, другі воюють, треті працюють. Три частини не потерпають від своєї відокремленості: послуги, які надаються одній з них, створюють умови для праці двох інших; у свою чергу, кожна частина піклується про ціле. Так цей троїстий союз залишається єдиним, завдяки чому панує закон, а люди насолоджуються миром.

XII ст. Притча єпископа Еадмера Кентерберійського про три стани

Приклад про овець, биків і собак. Призначення овець - давати молоко і вовну, биків - орати землю, собак - захищати овець і биків від вовків. Бог береже їх, якщо кожна з цих тварин виконує свій обов'язок. Так само й стани створив Він, аби виконували різну службу в цьому світі. Він установив одним - клірикам і монахам - молитися за інших, щоб вони, сповнені добротою, наче вівці, наставляли людей молоком проповіді й вселяли в них гарячу любов до Бога добрим прикладом. Він установив селянам, щоб вони, подібно до биків, забезпечували життя собі та іншим. Насамкінець воїнам установив Він виявляти силу в необхідних межах; як від вовків, захищати від ворогів тих, хто молиться і оре землю.