2. Духовенство і монастирі. Життя середньовічної людини неможливо уявити без тісного зв'язку із церквою та її служителями. Християнське духовенство поділялося на біле і чорне. Біле духовенство, або клір, несло службу серед людей - в миру. Кожен священик мав свою парафію, до якої входили жителі декількох сіл або міських кварталів. Він правив службу, здійснював церковні таїнства (хрещення, причастя, вінчання, сповідь тощо) і від імені церкви допомагав бідним. На утримання церкви парафіяни сплачували десятину - податок, що дорівнював десятій частці їхніх прибутків.

У християнській церкві існувала система суворого підпорядкування - ієрархія. Вона нагадувала своєрідну драбину, де кожна сходинка відповідала певній церковній посаді. Нагорі знаходився папа римський, внизу - тисячі парафіяльних священиків. Між ними розміщалися архієпископи, єпископи, абати тощо.

Архієпископ - другий, після папи, ступінь у церковній ієрархії. Єпископ (грец. - наглядач) - священик, який очолював церковний округ - єпархію.

Абат (давньоєвр. - отець) - настоятель (голова) католицького чоловічого монастиря.

Чорне духовенство - це ченці, або монахи (від грец. - одинак). Чернецтво виникло в III ст. в Єгипті, його засновником вважається Св. Ан-тоній. Перші монахи селилися переважно в печерах і пустелях, харчувалися дикими плодами й корінням. Вони відмовлялися від життя в грішному світі та перетворювалися на пустельників. їхнє усамітнення і злидарське існування слугували ознакою справжньої віри та особливо відданого служіння Господу. Усі були переконані, що молитви монахів, людей «святого життя», краще доходять до Бога. Засновником західного чернецтва став Бенедйкт Нурсійський.

Бенедикт Нурсійський (бл. 480-545) - уродженець Нурсії (в Італії), походив із знатної сім'ї. Ще в юнацтві він усамітнився і жив у печері. Поступово навколо нього зібралися учні. Всі разом вони оселилися на горі Монте-Касіно, де Бенедикт заснував монастир. Там він написав свій славнозвісний устав - правила чернечого життя. Монахи мали постійно жити в монастирі, зберігати мовчання і повну покору настоятелю, відмовитися від усякого майна (навіть пташину пір'їну можна було підняти тільки з дозволу настоятеля). «Сувора дисципліна, наполеглива праця, гаряча молитва» - ці слова відбивають суть уставу.

Монахи жили не лише усамітнено, а й общинами - монастирями, до яких вступали, щоб служити Богові. У вільний від божественних служб час вони працювали - орали, сіяли, доглядали худобу. Чернецтво відіграло важливу роль у господарському житті Середньовіччя. На відміну від