в монастирських бібліотеках. Діяли при монастирях також школи для дітей. Під монастирським дахом жили поряд і скромні трудівники, і шанувальники вченості. Часом сюди потрапляли й люди сумнівної репутації, маючи намір знайти тут пристановище від проблем із законом. Монастирі швидко перетворилися на одну з найважливіших частин середньовічного світу.

3. Світські феодали. Духовенство вважалося першим станом середньовічного суспільства. Але насправді провідну роль у ньому відігравали воїни, бо саме вони захищали від ворогів короля, країну і народ. Тому головна тогочасна цінність - земля - знаходилася здебільшого в руках «тих, що воюють». Вони отримували її за службу у вигляді феоду (вже відомого вам земельного володіння з прикріпленими до нього залежними селянами) і жили за рахунок селянської праці. Великим землевласникам - феодалам - належало панівне становище в середньовічному суспільстві. Відповідно весь устрій тогочасного життя прийнято називати феодалізмом.

В умовах постійних війн кожний великий феодал прагнув мати надійний загін важко-озброєних вершників. У нагороду за службу він роздавав їм більшу частину свого феоду. Того, хто наділяв феодом, називали сеньйором, а того, хто його отримував, - васалом. Якщо останній дробив отриманий феод між своїми людьми, то вже ставав сеньйором для них. Його васали, у свою чергу, могли продовжити роздачі й теж перетворитися на сеньйорів. Отже, виникала своєрідна драбина, де кожний посідав певну сходинку й міг бути водночас васалом і сеньйором.

Такий порядок називають феодальною ієрархією. Її очолював король - верховний власник усієї землі. Від нього «тримали» свої феоди герцоги. Вони були сеньйорами, або сюзеренами, для графів, а ті - для баронів, які також мали васалів - звичайних рицарів. Далі феод уже не дробився, оскільки прибутків з отриманої землі рицарю ледве вистачало на військовий обладунок та утримання бойового коня. Таке підпорядкування має назву васалітет. В одних країнах, насамперед у Франції, діяло правило «васал мого васала - не мій васал». В інших, зокрема в Англії, усі феодали, зверху донизу, мусили коритися королю і вважалися його васалами.

Встановлення відносин між сеньйором і васалом супроводжувалося спеціальним обрядом. Одержувач феоду знімав зброю, ставав на коліна перед сеньйором і вкладав свої руки в його руки, тобто визнавав себе «його людиною». Потім васал приносив клятву вірності, після чого сеньйор передавав йому феод. Під час церемонії відбувалося символічне вручення васалу прапора, рукавички чи іншого предмета як ознаки отримання феоду. Встановлення васального зв'язку накладало як на сеньйора, так і на васала певні обов'язки. Сюзерен мав брати васала під своє заступництво і захищати його від ворогів. Натомість васал забезпечував сеньйору «допомогу