Дух пізнання охоплював усе ширші кола суспільства. У Сицилійському королівстві, де тісно сплелися західноєвропейська, візантійська й арабська культури, були перекладені численні природничі твори грецьких та арабських авторів. У знаменитій медичній школі в Салерно склали описи лікувальних якостей рослин, практичні рекомендації з протидій отрутам, корисні настанови з підтримання здоров'я.

Важливі відкриття зробили алхіміки, які займалися пошуками «філософського каменя», щоб за його допомогою перетворювати звичайні метали на золото. Ці зусилля виявилися марними, але попутно алхіміки вивчили властивості різних речовин, освоїли виробництво пороху, створили чимало дослідних приладів.

Збагатилися і географічні знання європейців. Враження Марко Поло поклали початок низці творів про подорожі й мальовничим описам далеких земель. Поряд із достовірними повідомленнями вони містили безліч фантастичних історій, наприклад про напівлюдей-напівчудовиськ. Не менш неймовірними описами рясніли також книги про тварин і рослини. Проте враження від подорожей розширювали знання про світ і сприяли вдосконаленню географічних карт. Так закладався ґрунт для майбутніх Великих географічних відкриттів.

1. Що можна вважати витоками середньовічної культури Західної Європи? Яку роль у народженні цієї культури відіграла церква?

2. Якими культурними досягненнями відзначене «Каролінгське відродження»? У чому полягало його значення?

3. Чому на світанку Середньовіччя церква негативно ставилася до античної культури? Чи могло духовенство повністю відмовитися від неї?

4. Що таке схоластика і чим вона відрізнялася від дослідних знань?