сновувати університети мали представники вищої влади - папи, імператори та королі. Перші університети виникли у XII ст. в італійському місті Болоньї і в Парижі. Згодом широкої слави набули Кембриджський та Оксфордський університети в Англії, Тулузький у Франції, Саламанкський в Іспанії, а також Празький і Краківський у Центральній Європі. Наприкінці XV ст. вже існувало близько 80 університетів, причому чимало з них діють і сьогодні, дбайливо зберігаючи свої традиції.

Університет поділявся на факультети. «Нижчим», обов'язковим для всіх, був артистичний (від лат. - мистецтво) факультет. На ньому студенти вивчали «сім вільних мистецтв». Потім, за бажанням, вони могли продовжити навчання на одному з «вищих» факультетів - правничому, медичному чи теологічному (останній існував не скрізь). Підготовка майбутнього юриста або лікаря тривала 5-6 років, а філософа-богослова - цілих 15 років.

На заняттях студенти слухали і записували лекції (від лат. - читання) професорів. Влаштовувалися також диспути - спори із заздалегідь визначених питань. Інколи вони бували такими гарячими, що перетворювалися на справжню бійку між учас-