Найяскравішим діячем «Остготського відродження» був напрочуд освічений для свого часу філософ, письменник, перекладач грецьких авторів Северйн Боецій. Його підручниками з музики та математики в європейських школах користувалися майже тисячу років.

Потім культурне життя надовго майже завмерло. Воно жевріло переважно в монастирях з їхніми прекрасними бібліотеками та скрипторіями. Середньовічна книга була не лише скарбницею знань, а й витвором мистецтва. її прикрашали кольоровими заголовними літерами, коштовним камінням та металом, барвистими мініатюрами.

Новий культурний підйом визрів у державі Карла Великого і отримав назву «Каролінгське відродження». По суті, це був перший плід взаємодії трьох традицій - християнської, античної та варварської. Залишаючись істинним християнином, франкський правитель разом із тим цінував античний спадок і не відмовлявся від свого германського коріння. Карл намагався зробити освіту доступною для значної частини населення і з цією метою відкривав багато шкіл. На справжній центр освіти перетворилася придворна 156 Академія в Аахені, до якої Карл запросив найосвіченіших людей з усієї Європи. Очолював Академію англосакс Алкуїн — автор богословських творів, віршів, численних підручників з математики і граматики. Він та його учні чимало зробили для поширення освіти у Франкському королівстві.

За правління Карла Великого розгорнулося будівництво палаців і храмів за візантійськими зразками.