виникли органи станового представництва - кортеси. Слідом за Кастилією вони почали діяти і в інших іспанських державах.

Важливі зміни відбулися після одруження в 1469 р. кастильської принцеси Ізабелли і арагонського принца Фердинанда. Згодом кожний з них успадкував трон свого королівства, і в 1479 р. дві

найбільші держави Піренейського півострова об'єдналися. Утворилася династична унія - злиття двох монархій під спільною владою правлячого подружжя. Щоправда, таке об'єднання ще не означало виникнення єдиної держави, оскільки могло розпастися за відсутності у монархів сина-спадкоємця чи при вступі одного з них у новий шлюб. Тим не менш, унія Кастилії та Арагону заклала основи для появи єдиної Іспанії.

Фердинанд та Ізабелла здійснили важливі кроки на шляху централізації країни. Було створено новий апарат управління, внесено зміни в державні закони, набрано постійне наймане військо. Укріпивши свої позиції, правляче подружжя перейшло в наступ на останню арабську твердиню - Гранадський емірат. Війна з густонаселеною і процвітаючою державою розтягнулась надовго, але у 1492 р. Гранада склала зброю. Багатовікова Реконкіста завершилася. Арабської Іспанії більше не існувало. За винятком Португальського королівства, вся територія Піренейського півострова опинилась під владою Фердинанда та Ізабелли.

Реконкіста проходила під знаком боротьби християнства з ісламом і спиралась на широку підтримку католицької церкви. За виняткову відданість вірі папа навіть дарував Фердинанду та Ізабеллі титул - Католицькі королі. Ці фанатичні католики прагнули, щоб в об'єднаній країні їхні піддані належали до однієї церкви. Над безліччю мусульман і євреїв, які ще з часів арабського вторгнення проживали в Іспанії, нависла загроза. Спочатку вийшов королівський наказ про вигнання з країни всіх євреїв, що відмовилися перейти в християнство.

Наступний удар спрямовувався проти мусульман. Хоча Гранада капітулювала з правом зберегти свою віру, звичаї і майно, переможці швидко забули всі обіцянки. Підступно порушивши договір, вони насильницьки змушували мусульман охрещуватися. Тих, хто відмовлявся зректися віри батьків, кидали у катівні інквізиції, де на них чекали жорстокі розправи.

таких умовах іспанську землю залишили сотні тисяч маврів та євреїв. Країна втратила бодай чи не найактивнішу і працелюбну частину свого населення - фінансистів, учених, лікарів, купців, безліч ремісників і селян. З собою вони вивозили гроші, ділові зв'язки, наукові знання і професійні навички, що завдало непоправної втрати господарству і культурі Іспанії. У країні запанувала атмосфера релігійної нетерпимості.

1. Чому в італійських містах-республіках пополани перетворилися на самостійну політичну силу?

2. Що дозволило родині Медічі стати справжньою правителькою Флоренції?

3. Якими особливостями вирізнявся розвиток Папської держави? Що мали на меті римські повстання?