шого заробляло на життя обслуговуванням папського двора та численних прочан.

У 1143 р. римські ремісники й торговці за підтримки рицарства спробували створити в Римі республіку. їх надихали проповіді колишнього священика Арнольда Брешіанського, який виступав проти світської влади пап і збагачення церкви. Городяни руйнували феодальні замки й палаци кардиналів, вигнали з Риму папу. Придушити повстання допоміг імператор Фрідріх І Барбаросса. Римську республіку було ліквідовано, а владу папи -відновлено.

Під час «авіньйонського полону» пап владу в Римі та деяких інших містах Папської області прибрали до рук впливові аристократичні родини. Вони вводили правління на кшталт сеньйорій. Обурені римляни у 1347 р. підняли повстання під проводом Кола ді Рієнцо. Син трактирника і пралі, Кола ді Рієнцо отримав хорошу освіту і був прекрасним оратором. Повсталі оголосили Рим республікою, а свого вождя - «трибуном свободи, миру і справедливості». Кола ді Рієнцо закликав італійські міста об'єднатися навколо древньої столиці - Риму, однак незалежні міста не захотіли втратити свободу. Римляни теж відмовилися підтримувати «трибуна», який поводився як диктатор, а у важливі моменти діяв нерішуче. Коли Кола ді Рієнцо спробував підняти податки, щоб отримати кошти для найму війська, римляни повстали і вбили його.

На початку XV ст. папи остаточно повернулися до бунтівного Риму. Проте це були вже зовсім інші папи. Вони легко йшли на поступки світським государям і навіть не думали про верховенство над ними. Папська область втратила колишній авторитет і перетворилася на звичайну італійську державу.

Бурхливі події розгорталися і на півдні Італії. Після припинення династії Штауфенів правителем сицилійської держави став брат французького короля - Карл Анжуйський. У відповідь на посилення податкового тиску і сваволю французів у 1282 р. вибухнуло народне повстання. За легендою, умовним знаком до нього став церковний подзвін до вечірньої молитви, через що подія отримала назву «Сицилійська вечерня». В Палермо за одну ніч повстанці вбили всіх французьких солдатів.

Могутній антифранцузький рух увінчався відокремленням Сицилії, однак її незалежність була короткочасною. Спочатку Сицилія, а потім і Південна Італія потрапили під владу однієї з держав Піренейського півострова - Арагонського королівства.

3. Мусульманська Іспанія. Після завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами (корінними жителями Північної