видатних здібностей, талановитий політик і дипломат, знавець і покровитель мистецтв, Лоренцо повністю керував життям міста. За нього Флоренція перетворилася на могутню державу. Свою владу ці правителі вже передавали у спадок.

Як дід і батько, Лоренцо не обіймав офіційних посад. «Лоренцо, громадянин Флоренції» - такий чемний підпис ставив він під документами. Ця могутня людина мала не найбільший і не найбагатший у Флоренції будинок. Члени сім'ї Медічі носили простий одяг і були прекрасно виховані. Усі флорентійці знали, що при зустрічі на вулиці Лоренцо завжди поступався дорогою старшим.

Здавалось, Лоренцо робив усе, аби приховати свою владу. Проте його справжня роль ні для кого не була таємницею. Коли Лоренцо подорожував, його зустрічали як монарха. Государі і папи поводилися з ним як з рівним. Французький король Людовік XI іменував Лоренцо «дорогим кузеном» і навіть знімав капелюх, приймаючи його послів.

Суперництво між містами-державами заважало об'єднанню Італії і прирікало 'її на роздробленість. У Північній та Середній Італії існувало до півсотні дрібних незалежних держав. Південь країни і острів Сицилія, як нам відомо, входили до складу створеного норманами Сицилійського королівства. Значну частину Середньої Італії обіймала Папська держава.

2. У володіннях пап і на півдні Італії. Папська держава, або Папська область, невпинно розширювала свої володіння і вже у XII ст. охоплювала значні території в Середній Італії. В економічному відношенні Папська область помітно поступалася Північній Італії з її квітучими міськими республіками. У державі пап переважала сільська місцевість, зберігалися важкі форми селянської залежності. Великих розвинених міст тут не було, а ті, що існували, не мали права самоврядування. Навіть у столиці Папської області - Римі - височіло понад 200 феодальних замків, а населення здебіль-