фонсо дозволив їм залишитись і наказав, щоб сплачували маври такі само податки, які стягували з них мавританські королі. Крім того, оголосив він, що головна мечеть має довічно належати маврам.

Після того як християни утвердилися в місті, здійснив король похід на міста й села в околицях Толедо, і нашими стали всі завойовані ним землі. Трон короля було перенесено до королівського палацу в Толедо, і побудували там кам'яні мури й міцний замок, тоді як раніше були в Толедо лише земляні вали.

Крім цього оселилися в Толедо люди, які сповідували християнську віру, і осіли вони тут надійно, і було їх стільки, що чисельністю перевищували вони колишнє населення міста.

4. Об'єднання Іспанії. Одне за одним роздроблені мавританські володіння падали під ударами християнських правителів. Кордони арабських володінь дедалі відсувалися на південь, а на звільнених землях виникали нові незалежні держави - Кастилія, Арагон, Португалія та інші.

Століття Реконкісти не були суцільною смугою безперервних війн. Битви перемежовувалися періодами мирного співіснування, інколи досить тривалого. З XI ст. Реконкіста вступила в добу вирішальних успіхів. У середині XIII ст. за арабами зберігався лише Гранадський емірат, їхній останній оплот на Піренейському півострові. З цього моменту Реконкіста надовго призупинилася. Два наступних століття християнські держави суперничали і воювали між собою, а всередині них не вщухала боротьба між королівською владою і знаттю.

Ще в XI ст. у Кастилії склався звичай скликати вищу світську та церковну знать для обговорення нагальних державних проблем. Потім у таких зборах стали брати участь представники міст і вільного селянства. Так