поведінки. Дамі вклонялися, її оспівували, вважали окрасою життя, на її честь здійснювали подвиги.

Великої популярності набули романи, створені на основі кельтського епосу про доблесного короля Артура та його рицарів Круглого стола. Однією з кращих є чудова розповідь про кохання і смерть - «Трістан та Ізольда». Її герої втілюють у собі найвищі людські чесноти.

На півдні Франції, у Провансі, особливого розквіту досягла творчість трубадурів (від прованськ. - складати вірші) - поетів-рицарів, які нерідко декламували свої вірші під музичний супровід. Славнозвісним трубадуром був Бернарт де Вентадорн. Куртуазну поезію створювали не тільки чоловіки, а й жінки. Одна з них - Марія Шампанська -рішуче заявила про своє право на рівність із чоловіками.

Поезія мала надзвичайний успіх і швидко поширювалася на нові території. На півночі Франції творили трувери, в Німеччині - мінезингери. Занепад рицарської культури почався із занепадом рицарства.

2. Міська і народна культура. Бурхливий розвиток міст супроводжувався перетворенням їх на центри культурного життя. Нова міська культура мала світський характер, виросла з народної творчості й була тісно з нею пов'язана. Це яскраво виявилося в розвитку міської літератури, яка із самого початку створювалась не латинською, а народними мовами. Особливою популярністю користувалися віршовані байки і жарти: фабліо - у Франції, шванки - у Німеччині. їхній герой, життєрадісний і кмітливий городянин, завжди знаходив вихід із скрутного становища.

З не меншим захопленням сприймав середньовічний читач і сатиричні романи. Написаний на основі народних казок «Роман про Лиса» виник у Франції, був дуже швидко перекладений іншими мовами і невдовзі став улюбленою книгою у всій Західній Європі. Головний герой роману Лис Ренар - це образ заможного городянина, розумного і заповзятливого. Він насміхається з кровожерливого Вовка - рицаря, тупого Ведмедя - феодала, обдурює Лева - короля і глузує з жадібності Осла - священика. Іноді Лис переслідує й слабких та знедолених - зайців, курей, равликів, але тоді простий народ руйнує його задуми. Значного поширення набув також «Роман про Троянду», де оспівані природа і розум людини.

Оригінальну поезію латинською мовою створили ваганти, у житті й творчості яких тісно поєдналися дух протесту та вільнолюбство. Жартівливі, дотепні пісеньки вагантів прославляли радість життя, їх співала вся Європа. «Останнім вагантом», хоча він писав рідною французькою мовою, вважається Франсуа Війон. Поет прожив коротке, але до країв наповнене бурхливими подіями і тяжкими випробуваннями життя. Його твори сповнені непідробної щирості та нестримного прагнення до волі.