ту, розробив необхідний сплав металу для літер, підібрав підходящу фарбу, вдосконалив друкарський прес. Відтепер книгу можна було підготувати до виходу значно швидше за її рукописну попередницю і притому випускати в сотнях екземплярів. Першу спробу надрукувати набірним шрифтом Гутенберг здійснив у 1445 р., тому цей рік вважається датою винайдення книгодрукування. Невдовзі Гутенберг видав справжній книжковий шедевр - «сорокадворядкову» Біблію. Стало очевидним: майбутнє належить друкованій книзі.

Новий спосіб виготовлення книг швидко поширився за межі Німеччини. Наприкінці XV ст. в Європі діяло понад 1000 друкарень у майже 300 містах. Книги цього часу пізніше стали називати «інкунабулами» (від лат. -колиска, раннє дитинство), тобто книжками «колискового» періоду книгодрукування. Винахід Гутенберга відкрив нову еру в історії інформації. Швидкий і дешевий друк, масові тиражі зробили книгу доступною великому колу грамотних людей і сприяли поширенню знань.

4. Доба соборів. У ХІ-ХІІІ ст. по всій Західній Європі розгорнулося грандіозне будівництво. Один за одним виростали величні палаци і грізні замки, підіймалися міські ратуші, споруджувалося звичайне житло. Провідна роль відводилася церковній архітектурі.

XI ст. З праи,і «П'ять книг історії свого часу» монаха Рауля Глабера

З приходом третього року, що настав за тисячним, майже всі землі, особливо Італія та Галлія, стали свідками перебудови церковних споруд. Світ немовби обтрясав із себе дрантя і повсюди вдягався в нові білі шати церков. Тоді майже всі присвячені різним святим єпископальні й монастирські церкви, навіть маленькі сільські каплички, були перебудовані віруючими і стали ще кращими.

Особлива увага до храмів виникла не випадково. Клюнійський рух, боротьба з імператорами і початок Хрестових походів різко піднесли авторитет церкви і посилили її вплив на віруючих. Водночас у руках церкви зосередилися величезні багатства. Наближаючись до вершини своєї могутності, церква витрачала значні кошти на спорудження та оздоблення храмів. Небачена велич соборів мусила підкреслити могутність оновленої церкви.

Потребу в храмах великих розмірів викликала ще одна обставина. У житті середньовічної людини дуже важливу роль відігравали подорожі до святих місць - паломництва. Це був спосіб покаятися й очиститися від гріхів. Люди вірили, що мощі святих, яким вони йшли вклонитися, можуть вилікувати і захистити від майбутніх бідувань. Зазвичай центрами паломництва ставали монастирі, тому на шляхах до них будували паломницькі церкви, де зберігали християнські святині. Щоб умістити всіх бажаючих, такі церкви мусили мати чималі розміри. Так уперше в Середньовіччі виникли величезні, повністю побудовані з каменю храми.

В європейському мистецтві Х-ХІІ ст. панував романський (римський) стиль. Таку назву він отримав тому, що тогочасні архітектори використовували деякі прийоми давньоримського будівництва. Це був перший стиль