У розпалі конфлікту з папою Боніфацієм VIII Філіпп IV, аби заручитися підтримкою своїх підданих, скликав збори представників трьох станів. Поряд з церковною і світською знаттю до участі в них були допущені багаті городяни - від імені тих, «що працюють». Так у 1302 р. виникли Генеральні штати - орган для обговорення державних справ і затвердження запропонованих королем податків. Кожний стан засідав окремо і мав один голос. Разом збиралися лише для прийняття спільного рішення. Оскільки інтереси двох перших станів зазвичай збігалися, при голосуванні вони мали перевагу над городянами, хоча ті й становили більшу частину населення країни. Генеральні штати стали надійним помічником короля в управлінні державою. Але те, що він скликав їх не регулярно, а лише в разі необхідності і не звітувався перед ними у своїх діях, робило Генеральні штати залежним від королівської влади органом.

Таким чином, на початку XIV ст. Франція перетворилася на станову монархію - державу з досить високим рівнем централізації, де королівська влада спиралася на збори представників станів.

Широкого розголосу набув організований Філіппом IV судовий процес над тамплієрами. Могутній орден мав численні землі у Франції, але підпорядковувався тільки папі. Це дуже дратувало короля, адже орденські володіння він вважав перешкодою на шляху до об'єднання країни. До того ж Філіпп заборгував тамплієрам великі гроші і, за своєю звичкою, не бажав їх повертати. Тамплієрів звинуватили в єресі і чаклунстві. Орден розпустили, а Великого магістра, який відкинув усі звинувачення, спалили на вогнищі. Перед смертю він прокляв короля і папу, напророчивши їм близьку смерть. Невдовзі обидва і справді померли, скоріш за все від отрути тамплієрів. Значна частина багатств ордену перейшла до королівської скарбниці.

Філіпп IV продовжив справу своїх попередників по збиранню французьких земель. Почав складатися єдиний для всієї країни порядок управління і збору податків. Поступово Франція ставала наймогутнішою державою Європи. Її остаточному об'єднанню заважали володіння англійських План-тагенетів - багата провінція Гіє'нь (Аквітанія).

3. Початок Столітньої війни. Невдовзі після смерті Філіппа IV Красивого один за одним померли три його сини. Пряма лінія династії Капетінгів припинилася. Претензії на французький трон висунув син доньки Філіппа IV - англійський король Едуард III. Франція рішуче виступила проти такого повороту подій. У древній «Салічній правді» французькі юристи розшукали закон, за яким жінка не мала права успадковувати землю, і заявили, що Франція теж є землею, тому наслідувати її за жіночою лінією неможливо. Корону отримав племінник Філіппа IV - Філіпп VI Валуа. Відносини між Англією і Францією різко погіршилися.

Династичні зазіхання різко посилили взаємну ворожнечу, яка мала давню історію і вагомі причини. Насамперед французькі королі прагнули