фантастичний успіх - час справжнього торжества французької корони. Тепер вона могла перейти до завоювання багатих і незалежних південних областей, скориставшись у якості приводу для вторгнення поширенням альбігойської єресі. Південь мужньо опирався хрестоносному воїнству, але після двадцяти років боротьби зазнав поразки. Король Людовік VIII приєднав до своїх володінь графство Тулузьке і частину Середземноморського узбережжя. Віднині землі корони простягалися від Ла-Маншу до Середземного моря, а її першочергове завдання полягало у зміцненні королівської влади на приєднаних землях.

Подолання феодальної роздробленості супроводжувалося посиленням королівської влади і важливими змінами в управлінні державою. Особливо активно вони відбувалися за правління одного з най-відоміших французьких монархів - Лю-довіка IX Святого (1226-1270). Так ще за життя назвали його за щиру побожність, милосердя та заступництво церкви.

Людовік IX - правитель із справжнім державним розумом. Він заборонив судові поєдинки, в основу яких було покладено правило «Бог дарує перемогу невинному», і постановив, аби вирок спирався на показання свідків. Король наполягав, щоб усі важливі позови розглядалися в королівському суді. У своєму домені Людовік IX не дозволяв феодалам вести між собою приватні війни, а на іншій території Франції ввів «40 днів короля». Упродовж цього часу сторони, опинившись перед загрозою збройного конфлікту, могли звертатися за посередництвом до короля. Міжусобних сутичок у Франції поменшало.

У королівському домені Людовік IX ввів єдину монету. Поступово вона почала витісняти з обігу місцеві гроші, що сприяло економічній єдності країни. Спеціальні контролери наглядали за діяльністю королівських службовців і сповіщали короля про зловживання та порушення. Так у Франції почав складатися єдиний порядок управління: По всій Європі Людовіка IX поважали за його справедливість і шанування законів. До нього першого зверталися сусідні королі з проханням виступити посередником у суперечках. По справедливе рішення йшли до нього і звичайні люди. Діяльність Людовіка IX засвідчила дуже важливий факт: король ставав законодавцем.

XIV ст. З «Історії Людовіка Святого» хроніста Жана де Жуанвіля

Влітку, прослухавши месу, король часто вирушав до Венсенського лісу (поблизу Парижа) і там сідав, притулившись спиною до дуба, і запрошував усіх нас сісти біля нього. Хто мав до нього прохання або скарги, ті могли розмовляти з ним вільно, без усіляких перешкод від прево (чиновник короля) чи якоїсь іншої особи. Король прямо звертався до них і питав: «Чи є у когось справа, яку необхідно вирішити?» І той, хто мав прохання, підводився. Тоді король казав: «А ви всі поки що мовчіть; кожного з вас вислухаю, одного за одним». Потім він підзивав