на Захід, а й на Схід. По ріках Давньої Русі вони проторували знаменитий шлях «із варяг у греки».

В XI ст. нормани все частіше наштовхуються на серйозну відсіч. Європейські правителі створюють добре озброєні армії, укріплюють міста, будують замки. Це дозволяє їм належним чином охороняти свої землі. Набіги вікінгів поступово вщухають. У 1263 р. шотландці відбили останнє вторгнення норвежців.

XIII ст. Ісландський письменник Сноррі Стурлуссон про норвезьких вікінгів

Кнут Могутній зібрався у похід. Він мав численне військо й величезні кораблі. Його особистий бойовий корабель, із визолоченою головою дракона на носі, вміщав шістдесят лав для гребців. У Хокона був інший корабель із сорока лавами для гребців і також із визолоченою головою дракона. Обидва кораблі мали вітрила в червону, синю і зелену смужку...

Бій ішов на носах кораблів, і лише ті, хто стояв там, могли рубатися мечами. Ті, хто знаходився за ними в середній частині корабля, билися списами. Ті, хто стояв ще далі, метали дротики або каміння. А ті, хто стояв за щоглою, стріляли з луків...

Наступної весни вони спорудили кораблі і влітку відпливли до Гардариків (Київської Русі). Конунг Яріцлейв (Ярослав) добре прийняв Харальда Суворого з його людьми. Харальд став ватажком над людьми конунга, які охороняли країну. Харальд залишався в Гардаріках декілька зим і ходив у походи Східним шляхом. А потім з великою дружиною він вирушив у похід до Країни греків (Візантії). У той час Країною греків правила імператриця Зоя. І коли Харальд прибув до Міклагарда (Константинополя), він поступив до неї на службу.

3. Держава і влада. Основну масу скандинавського населення становили вільні люди - бонди. Це були землероби, скотарі, мисливці та рибалки, які мали власне господарство та жили на відокремлених хуторах або в невеличких селах. Усю землю від батька успадковував старший син, а перед молодшими не залишалося іншого вибору, ніж приєднатися до войовничих вікінгів і шукати щастя в далеких походах. Раз на два-три роки відбувалися загальні збори всіх дорослих вільних чоловіків - тинг. Його учасники просто неба вершили суд, укладали угоди, влагоджували суперечки.

У добу вікінгів у Данії, Норвегії та Швеції утворилися держави. Об'єднуючи Скандинавські країни, королі добре розуміли, наскільки важливою для зміцнення їхньої влади є підтримка церкви. Тому всі вони запроваджували християнство. Але християнізація наштовхувалася на стійкий опір народу, який пов'язував захист своєї незалежності із збереженням язичництва. Зазвичай виступи проти посилення королівської влади і боротьба проти знищення язичництва зливалися в єдиний потік.

XIII ст. Ісландський письменник Сноррі Стурлуссон про прийняття християнства

Після відкриття тінгу говорив конунг Хокон. Він почав з прохання, щоб увесь народ прийняв християнство й увірував у одного Бога - Христа, сина Марії.