ФРАНЦІЯ: ВАЖКЕ ЗДОБУТТЯ ЄДНОСТІ

1. На шляху до єдності. В XI ст. власне Францією називали невелику територію навколо Парижа - королівський домен Іль-де-Франс. Інші землі являли собою фактично незалежні території, а володарі Нормандії, Бургундії, Шампані навіть карбували свою монету і тримали військо. Вони не носили корони, але нерідко були могутнішими за монарха і змушували його діяти у своїх інтересах. Проте значно частіше суперництво і ворожнечу між впливовими феодалами вміло використовували монархи. Запорука їхнього успіху полягала в існуванні сильного союзника - середніх та дрібних феодалів, населення міст і церкви. Потерпаючи від зловживань сеньйорів, усі вони шукали захисту в королівської влади, виступали за її зміцнення та об'єднання країни.

Влададсоролів з династії Капетінгів не виходила за межі власного домену, тому наводити порядок вони почали саме з нього. Рішучого удару сваволі феодалів завдав Людовік VI (1108-1137). Упродовж свого тривалого правління він невтомно зупиняв розбої на дорогах, знищував замки зухвалих васалів, а їх самих приводив до покори. Справжньою удачею стало одруження його сина Людовіка VII з Альєнорою - єдиною спадкоємицею герцогства Аквітанії - величезної території на південному заході Франції між Піренеями і річкою Луарою. Королівський домен одразу збільшився у декілька разів.

Але невдовзі вінценосна пара розлучилася, і Аквітанія перейшла до рук іншого господаря. Ним став новий чоловік Альєнори - граф Анжуйський Генріх II Плантагенет. Від батька він успадкував французьке графство Ан-жу, а від матері - Англію і Нормандію. Коли через декілька років Генріх став англійським королем і об'єднав усі свої володіння, в його руках опинилася більша частина Франції. Ці землі (історики називають їх Анжуйською державою) у декілька разів перевищували домен Капетінгів і відрізали їм вихід до моря. Боротьба між ними і Плантагенетами ставала неминучою.

Її повів Філіпп II Август (1180-1223), якому вдалося захопити більшу частину англійських володінь у Франції і повернути собі узбережжя. Цей