завершити об'єднання своїх земель і тому збиралися відібрати в англійців Гієнь. Інтереси сторін перетиналися також у Фландрії, де склалася досить своєрідна ситуація. Графи Фландрські були васалами французького короля і виконували щодо нього ряд обов'язків. Але економічно Фландрія тяжіла у бік Англії, звідки отримувала вовну для виробництва своїх знаменитих сукон. Країни-суперниці докладали чимало зусиль, аби посилити свої позиції у багатій Фландрії. Усі ці протиріччя робили зіткнення неминучим.

У 1337 р. Філіпп VI заявив, що Франція повертає собі Гієнь. У відповідь Едуард звинуватив його у нападі на англійські володіння й оголосив Франції війну. На ЇЇ початковому етапі англійцям щастило. Біля берегів Фландрії вони розгромили ворожий флот і рушили в глиб Франції. Основу англійського війська становила дисциплінована наймана піхота, а її ядро -стрільці з важкого лука. їхні стріли летіли на відстань до 350 метрів, легко пробивали рицарський обладунок. Важливою перевагою англійців було вдале сполучення дій піхоти і кінноти. Французи, навпаки, не звикли битися єдиним військом і підкорятися дисципліні. Англійцям протистояли дружини окремих васалів французького короля, які не вважали за потрібне діяти спільно.

Недоліки французького війська прирекли його на поразку у великій битві біля Кресі в 1346 р. Почавши безладний наступ, французька кіннота