радників короля і казав одному з них: «Вирішіть це для мене». Якщо він бачив, що треба виправити щось у словах того, хто говорив від свого імені чи від імені іншої особи, тоді він сам втручався, аби добитися потрібного рішення.

XIII ст. З «Повчання короля своєму синові» Людовіка IX

Дивись, щоб навколо тебе були всі люди добрі, уникай товариства поганих.

У справі суду й розправи будь твердим і справедливим до своїх підданих, не відхиляючись ні праворуч, ні ліворуч, іди завжди прямо.

Докладай усіх зусиль, аби у мирі й правді жили піддані твої. Охороняй міста і закони свого королівства, тому що при силі та багатстві великих міст барони призаду-маються чинити щось проти тебе.

Війни та чвари як свої, так і своїх підданих приборкуй якомога швидше.

2. Під твердою рукою Філіппа IV Красивого. Помітне посилення королівської влади відбулося за правління онука Людовіка Святого Філіппа IV Красивого (1285-1314). Людина з напрочуд гарною зовнішністю, він відрізнявся холодним і жорстоким характером, за що його остерігалися сучасники.

Завдяки одруженню Філіпп IV включив до своїх володінь багате графство Шампань. Однак спроба підпорядкувати процвітаючу на сукнарстві й торгівлі Фландрію закінчилася невдало: у 1302 р. у битві біля Куртре королівське військо зазнало поразки. Це був рідкісний на той час випадок, коли піше міське ополчення, до складу якого входили переважно ткачі, вщент розбило рицарську кінноту. Зібрані на полі битви позолочені шпори (відмітний знак рицарського звання) були на честь перемоги розвішені на воротах міста, через що подія отримала назву «битва шпор».

Війна з Фландрією вимагала чималих коштів. Філіпп змушував міста регулярно давати йому гроші в борг, але зазвичай їх не повертав. Фактично такі позики перетворювалися на постійний податок. Грошові стягнення важким тягарем лягали на міста і приводили у розлад їхні фінанси. Тоді під приводом налагодження заплутаних грошових справ король позбавляв міста самостійності. Так він поклав початок підпорядкуванню міст королівській владі і знищенню славетних міських свобод. Філіпп IV відчував постійну потребу в грошах і не соромився у виборі засобів для наповнення державної скарбниці. Він неодноразово виганяв з міст євреїв-лихварів і привласнював їхнє майно, а за право повернутися назад знову стягував великі суми. Не гребував король і випуском неповноцінної монети, за що здобув у сучасників славу фальшивомонетника.

Важливим напрямом діяльності Філіппа IV стала перебудова армії. Замість феодального ополчення він створив наймане військо, засноване на жорсткій дисципліні та відданості королю.