частину Фінляндії, а потім спробувала захопити руські землі. У Невській битві 1240 р. дружина новгородського князя Олександра дала ворогу рішучу відсіч, ущент розгромивши шведське військо. У XIV ст. Данія вела запеклі війни з Ганзою за панування на Балтиці, однак програла їх. Позиції німців у Данії надзвичайно посилилися: за мирним договором датський король навіть не міг коронуватися без згоди Ганзи. Німецькі князі все активніше виношували плани, спрямовані на приєднання до своїх володінь окремих скандинавських територій.

Перед такою загрозою Данія, Швеція і Норвегія вирішили об'єднатися. У 1397 р. у шведському місті Кальмар три держави уклали Кальмарську унію (об'єднання). Відтепер на чолі їх стояв один король, але в кожній з країн продовжували діяти свої закони. Фактично унія не зрівняла всі три держави. Керівну роль у ній відігравала економічно найрозвиненіша Данія. Вона ж мала з унії і найбільший зиск, оскільки управління величезною державою опинилося в руках датської королеви Марґрети. Згодом Швеція і Норвегія відкрито стали на шлях здобуття самостійності і зрештою вибороли свою незалежність.

4. Духовне життя скандинавів. Скандинави довше, ніж інші народи Європи, залишалися язичниками. Вони вірили, що бог Хеймдаль мав трьох синів, які стали пращурами трьох родів: Трель - рабів, Карл - землеробів і Ярл - воїнів. Вікінги вважали себе нащадками Ярла та його сина Кона (ко-нунга), а війну - єдиною гідною себе справою. Тому найшанованішими у них стали боги-воїни Одін та його син-громовержець Тор.

Одін був верховним правителем богів і повелителем людей. Він мав усього одне око, бо друге пожертвував заради набуття мудрості і знань. Одін їздив на чудовому вось-миногому коні, а на плечах у нього сиділи два ворони на ім'я Думка і Пам'ять. Щодня ці птиці облітали цілий світ і сповіщали Одіна про все, що бачили. Не менш слухняними були й божественні діви-воїтельки валькірії. За наказом Одіна вони кружляли в повітрі над полем битви і спрямовували її хід: дарували воїнам перемогу або прирікали їх на смерть. Після битви валькірії відбирали серед загиблих найхоробріших і відносили їхні душі у Вальхаллу - розкішний палац Одіна. Туди могли потрапити лише доблесні воїни. Віра в це і прагнення опинитися у Вальхаллі виховували в скандинавах непохитність і безстрашність навіть перед лицем смерті. Дружина Одіна, богиня Фріґґ, славилася своєю добротою і красою. Вона піклувалася про здоров'я і добробут усіх людей, особливо дітей.

Поряд із добрими існували також злі боги і чудовиська. Насамперед це була богиня смерті Хель і потворні тролі, які стерегли багатства підземних надр.

У скандинавів існувала легенда, що з підземного царства Одін приніс особливі знаки - руни. Вони заклали основу писемності скандинавів і мали