«північними людьми», а на Русі — варягами. Повісивши щити вздовж корабельних бортів, вікінги сідали за весла, щоб невдовзі безжальними грабіжниками увірватися до чужих володінь. Період з кінця VIII ст. до середини XI ст. у Північній Європі відомий під назвою «доба вікінгів». Пов'язані з ним події історики вважають відгомоном або останньою хвилею Великого переселення народів.

2. Походи вікінгів. У 793 р. вікінги напали на англійське узбережжя, де пограбували і спалили монастир. Так на Європу обрушилася навала

лютих скандинавських розбійників, які впродовж трьох століть несли з собою смерть, розруху і поневолення. По всій Європі лунала молитва: «Боже, врятуй нас від шаленства норманів!» Здебільшого набіги відбувалися влітку. Флотилії з десятків і сотень дракарів спустошували узбережжя, а потім під покровом ночі або туману входили в гирла рік і проникали в глиб країни. Висадившись на берег, вікінги грабували і знищували все на своєму шляху. Діяли швидко, і перш ніж до нещасних жертв встигала прийти допомога, опинялися зі своєю здобиччю в морі.

Спочатку з награбованим добром нормани поверталися зимувати додому. Згодом характер набігів змінився. Вікінги почали захоплювати чужі прибережні райони і будувати там свої укріплені поселення. Поступово вони прибрали до рук значну частину Ірландії та Англії і вже звідти здійснювали регулярні набіги на територію Німеччини, Франції, Італії та Іспанії.

Щоб відкупитися від норманів, по всій Західній Європі збирали «датські гроші». Вікінги їх охоче приймали, але продовжували захоп-