і правила поведінки візантійських послів заклали основу й сучасної дипломатії. При візантійському дворі завжди можна було побачити строкату юрбу послів з усіх кінців Європи, Азії та Африки, почути безліч мов. Прийоми в імператора проходили з небаченою розкішшю і мали на меті приголомшити іноземців, викликати в них трепет перед Візантією.

X ст. Розповідь Ліутпранда, посла італійського короля Беренгара, про прийом у палаці Василевса

Перед троном імператора стояло бронзове, але позолочене дерево, на гілках якого сиділи птахи різних порід, також із бронзи з позолотою, і на різні голоси виспівували кожний свою мелодію. Трон імператора був виготовлений так майстерно, що спочатку він здавався низьким, майже на рівні землі, потім дещо вищим і насамкінець висячим у повітрі. Трон начебто охороняли надзвичайних розмірів леви, не знаю, бронзові чи дерев'яні, але визолочені. Вони били хвостами по підлозі, роззявляли пащу і голосно ричали.

При моїй появі заричали леви, і птахи защебетали кожна на свій лад. Коли, схилившись перед імператором, я за звичаєм утретє вклонився, то, підвівши голову, побачив його у зовсім іншому одязі майже під стелею, хоча тільки що він сидів на невеликому підвищенні. Я не міг зрозуміти, як це трапилося: мабуть, його підняли наверх за допомогою машини. Він не вимовив жодного слова, а якби й хотів вимовити, то таке порушення церемоніалу вважалося б у вищій мірі непристойним. Про життя і здоров'я Беренгара мене розпитав логофет (одна з вищих посадових осіб). Відповівши йому за звичаєм, я залишив залу.

Усіма силами Візантія намагалася не тільки стримати натиск ворогів, а й відродити свою колишню могутність. Представник Македонської династії Василій II (976-1025) повернув імперії значні території і знову зробив її найміцнішою державою Європи. Проте постійні війни дедалі більше