даючи проти городян свіжі сили. На п'ятдесятий день облоги почався вирішальний штурм Константинополя. Двічі місто відкидало ворога, однак після третьої спроби турки прорвалися за його мури. Василевс Константин XII загинув з мечем у руках. Увечері 29 травня 1453 р. Мехмед II вступив у скорений Константинополь.

Після жахливого розгрому візантійська столиця лежала в руїнах. Більшість її жителів загинули, десятки тисяч полонених турки продали в рабство. У вогнищі пожеж назавжди зникли чудові твори мистецтва і безцінні рукописи. Храми перебудували на мечеті, замість християнського хреста над ними водрузили символ ісламу - півмісяць. Візантійська держава припинила існування.

5. Культура Візантії. Візантійській імперії належить виключна роль в історії людства. У той час, коли після варварських нашесть Західна Європа поринула в «темні віки», саме Візантія зберегла для нащадків античний спадок і християнську культуру. Вона стала також головною хранителькою культурних досягнень сусідніх країн Сходу. Землі імперії населяли різні народи, і всі вони вплинули на розвиток візантійської культури.

Візантійці з великою пошаною ставилися до знань. Діти навчалися у початкових школах: більш заможні - у приватних платних, усі інші - у безкоштовних (церковних та міських), куди приймали навіть бідняків. Далі бажаючі потрапляли до середніх шкіл, а в Константинополі існувала ще й вища школа, на кшталт університету. З нею пов'язана діяльність видатного вченого Льва Математика. Він започаткував алгебру, склав медичну енциклопедію, винайшов світлову сигналізацію, був поетом і створив для імператорського палацу ті статуї, які приводилися в рух водою і так вражали іноземців. Візантійська наука досягла особливих успіхів у математиці, медицині, географії та хімії. Чимало талановитих творів вийшло з-під пера візантійських істориків.

Справжньою перлиною світової архітектури став храм Святої Софії (Премудрості Божої) в Константинополі. Його звели за наказом імператора Юстиніана всього за п'ять років. Будівництвом керували два малоазійських греки - Ісидор із Мілета та Анфімій із Трал. Майже квадратна будівля (75 х 71 м) увінчана на висоті 51 м величезним куполом діаметром у 31 м. Він спирається на чотири могутні стовпи, які настільки майстерно замасковані, що присутні їх ледве помічають. Виникає ілюзорне відчуття надзвичайної легкості купола. Коли ж через 40 прорізаних у ньому вікон ллється сонячне світло, здається, нібито купол ширяє над храмом.

У цій грандіозній споруді втілена одна з характерних рис візантійського зодчества - створити у глядачів враження нерукотворного дива. Не менший захват викликало у сучасників і внутрішнє оздоб-