виховувалися у сліпій відданості ісламу. Яничарам заборонялося одружуватися і мати сім'ю, усе їхнє життя підпорядковувалося суворій дисципліні. Відбірні фанатичні воїни, яничари становили особисту гвардію турецьких султанів.

2. Завойовницькі походи. Османські султани виявилися талановитими полководцями. Основою їхнього війська була численна кіннота, причому кожний вершник мав при собі двох коней (одного для себе, іншого для здобичі). Османи рано усвідомили переваги вогнепальної зброї і створили найкращу в тогочасній Європі артилерію.

Підкоривши більшу частину Малої Азії, турецька держава із середини XIV ст. перейшла до завоювань на Балканах. Момент був вибраний дуже вдало: на той час Візантія, Сербія, Болгарія та інші Балканські держави запекло ворогували між собою. Упродовж 30 років османи захопили значну частину півострова, оволоділи Адріанополем і зробили його столицею своєї держави. На довгих п'ять століть під владою турків опинилася Болгарія.

Вирішальна битва із сербами відбулася в 1389 р. на Косовому полі. Хоча турки мали велику перевагу в силах, слов'яни билися запекло і самовіддано. Ще на початку битви сербський воїн Мілош Обіліч проник під видом перебіжчика у ворожий табір і простромив кинджалом султана Мурада І. Патріот сподівався, що загибель султана внесе сум'яття в турецьке військо і дасть сербам шанс на перемогу. Проте його задум не виправдався. Син османського правителя взяв командування на себе і наказав до кінця битви приховати смерть батька від війська. Турки здобули повну перемогу. На Косовому полі з обох сторін загинула безліч воїнів, у полон потрапив сербський князь Лазар. Сербська держава перетворилася на турецьку провінцію.

У Західній Європі з жахом чекали османського нашестя, але на заклики пап до війни з «невірними» не дуже поспішали відгукнутися. Серед тих, хто найпершими рішуче виступили проти турків, були рицарі-госпіта-льєри. Ще з часів Хрестових походів вони зберегли неприязнь до мусульман. Перетворивши місце свого знаходження острів Родос на справжню твердиню боротьби з османами, рицарі наводили страх на турецькі флотилії, захоплювали кораблі й полонених. Маленький острів власними силами мужньо протистояв туркам на морі.

Під впливом османських завоювань Захід, нарешті, зрозумів усю серйозність турецької загрози. У 1396 р. папа організував проти османів

Хрестовий похід, але в битві під Нікополем (на Дунаї) турки вщент розгромили 60-тисяч-не хрестоносне військо. Переможець, султан Баязйд І, якого за швидкість дій прозвали «Блискавка», приступив до здійснення наступного плану - завоювання Константинополя. Побудувавши флот, султан узяв візантійську столицю в облогу. Проте несподівано падіння Константинополя було відстрочено на 50 років. На володіння султана в Малій Азії обрушилися полчища завойовника Тимура.