4. Складна доля руської культури. Монгольське нашестя і важке ординське ярмо завдали страшного удару культурі Русі. Її подальший розвиток затримався, почалося відставання від передових західноєвропейських країн. За два з половиною століття поневолення було знищено безліч матеріальних і духовних цінностей. Для обслуговування своїх правителів монголи гнали в полон найкращих руських майстрів. Разом з ними назавжди зникли або були надовго втрачені деякі художні ремесла. На півстоліття припинилося кам'яне будівництво, що, у свою чергу, призупинило розвиток фрескового живопису.

Під час ворожих вторгнень на Русі загинуло безліч книг. Про збереження уцілілих турбувалася церква. Наприкінці ХНІ ст. церковний собор у Владимирі постановив збирати рукописні книги. При монастирях і князівських дворах відкривалися скрипторії, виникали бібліотеки. Книги писали на пергаменті та майстерно прикрашали. З XIV ст. почали використовувати папір.

Матеріалом для письма слугувала і береста. До наших днів дійшло чимало берестяних грамот із записами різного змісту - від ділових угод до призначення побачень. Знайдені здебільшого в Новгороді та Пскові, берестяні грамоти свідчать про помітне поширення грамотності в народі, насамперед серед міських торговців та ремісників. Узагалі Новгород і Псков відіграли особливо важливу роль у збереженні культурної спадщини. Уникнувши монгольського погрому, ці міста зберегли і продовжили традиції давньоруської писемності, архітектури й живопису.

З другої половини XIV ст. в землях Північно-Східної Русі почалося культурне піднесення. Основу для нього заклали перші успіхи визвольної боротьби проти Орди і подальше об'єднання земель навколо Москви. Після викликаного нашестям занепаду поновилося літописання при князівських дворах та монастирях. Видатний твір XV ст. «Троїцький літопис» розповідав про події, які відбувалися у всіх значних центрах Русі, і став загальноруським літописним зводом. Тоді ж у Москві був складений перший руський «Хронограф» - коротка всесвітня історія.

Популярним видом усної народної творчості залишалися билини. Мужність і волелюбство новгородців оспівували билини про Садка і Василія Буслаєва. Народні поетичні історичні пісні «Сказання про град Кітеж», про оборону Владимира, про дівчат-полонянок прославляли відданість руських людей батьківщині та їхні подвиги при захисті своєї землі. У вигляді народного «плачу» було написано «Слово про погибель Руської землі». Твір прославляв велич Русі та могутність її князів напередодні нашестя. Радістю і гордістю за перемогу на Куликовому полі сповнена «Задонщина» - перлина літературної творчості тієї епохи.

Продовжували існувати й улюблені на Русі «ходіння». Визначною літературною пам'яткою є «Ходіння за три моря» тверського купця Афанасія