2. Народження Московської держави. Наприкінці XIV ст. над Руссю нависла загроза вторгнення середньоазіатського правителя Тимура (Тамерлана), одного з найвизначніших і найжорстокіших світових завойовників. Розгромивши Золоту Орду, Тимур стрімко наближався до кордонів Північно-Східної Русі. Назустріч грізному ворогу мужньо виступив князь Василій І. Тимур без бою повернув назад. Слідом раптово увірвалися орди хана Єдигея. Знищуючи все на своєму шляху, вони рухалися на Москву і швидко досягли її околиць. Тут хан отримав звістку про заколот в Орді. Спустошивши навколишні землі і забравши із собою безліч полонених, Єдигей відійшов у степи. У наступні роки ординці ще неодноразово вторгалися в руські володіння і нещадно грабували цілі області.

Становище ускладнювалося міжусобною боротьбою за московський престол, яка досягла такої напруги, що країна опинилася на межі розпаду. Ситуацією спробувала скористатися католицька церква. Скликаний у 1439 р. Флорентійський собор проголосив унію католицької і православної церков. Московський уряд відмовився її визнати і відтоді руська церква стала незалежною від константинопольського патріарха.

Важливі зміни відбулися за правління Івана III (1462-1505). Посівши престол, Іван ІІІ різними засобами - коли мирними, а коли й силою зброї - одне за одним знищував удільні володіння і збирав їх у єдину державу. Головним суперником Москви залишився вільний Новгород. Частина новгородців прагнула за будь-яку ціну зберегти старі вольності і не підкорятися Москві. Було вирішено перейти під владу Литви й укласти договір з великим литовським князем. Фактично це означало початок війни між Новгородом і Москвою.

Іван III намагався владнати справу з новгородцями мирним шляхом, але городяни не бажали йти на жодні угоди. Тоді московське військо виступило в похід і на річці Шелоні вщент розбило новгородську рать. Через декілька років відбувся ще один похід на Новгород. Щоб урятуватися від голоду, обложене місто капітулювало перед Іваном III. Незалежному існуванню Новгородської держави було покладено край. На знак цього вічевий дзвін зняли і відправили до Москви. Новгородська земля увійшла до складу Московського князівства.

Всесильний правитель Іван III прагнув не лише створити міцну державу, а й довести світові, що Москва є спадкоємицею колись величної Візантійської імперії. Символізувати такий задум мав шлюб Івана III з племінницею останнього візантійського імператора Софією Палеолог. Після їхнього одруження в Москві розгорнулося будівництво нових соборів, кремлівських стін і веж. Місто набувало вигляду справжньої столиці. Москва ставала такою могутньою, що могла взятися за розв'язання найголовнішого питання - остаточного визволення з-під влади Золотої Орди.