Син дрібного князька, Тимур, якого через каліцтво називали ще Тамер-ланом (перськ. - кульгавий), завоював місто Самарканд і проголосив себе верховним правителем - еміром. Тимур не вмів читати, але знав напам'ять біографії всіх великих полководців і розповідями про них розпалював бойовий дух своїх воїнів. «Увесь світ не вартий того, щоб мати двох царів!» - любив повторювати Тимур. Поступово завойовник підкорив усю Середню Азію, Сибір, Персію, Єгипет, Індію, розгромив Золоту Орду.

Щоразу, здобувши перемогу, жорстокий завойовник повертався до свого улюбленого Самарканда. Тимур прикрасив місто чудовими палацами і мечетями, називав його кращою частиною світу. Там могутній емір проводив час у бесідах із мудрецями і легендарним жартівником Ходжею Насреддіном.

У 1402 р. біля міста Анкари Тимур розгромив непереможне доти турецьке військо. Султан Баязид потрапив у полон і від такого приниження невдовзі помер. Пройшовши спустошувальним рейдом османськими володіннями. Тимур повернувся в Середню Азію. Знесилена Османська держава заліковувала рани.

3. Османська імперія та її творець. Наступні півстоліття після навали Тимура османи накопичували сили для досягнення своєї головної мети - завоювання Константинополя. Перш ніж взяти місто в облогу, султан Мехмед II (1451-1481) здобув контроль над Босфором. Для цього правитель побудував на європейському боці укріплену фортецю. Відтепер усі кораблі мусили отримувати від Туреччини дозвіл на проходження протокою.

XVI ст. Османський історик Саад ед Дин про взяття Константинополя

Наприкінці першого дня облоги, як тільки встановили гармати, султан наказав піддати стіни потужному обстрілу, не кажучи вже про безперервний град стріл і каміння, яке кидали метальні машини і яке подібно дощу засипало місто. Обложені, у свою чергу, давали безперервні залпи з мушкетів і заряджених кам'яними ядрами гармат, які завдавали великих страждань багатьом мусульманам.

і ось султан сказав, що оскільки місто обнесене мурами з трьох боків, то осаджувати його із суші - марна справа. Доводилося шукати засоби для атаки з моря. Це було важко, адже гавань так міцно захищав ланцюг, що через нього не могло пройти жодне судно.

Тоді султанові спало на думку перетягти галери суходолом і напасти на місто з боку моря, під давши його гарматному обстрілу. Візантійці були впевнені, що це єдине місце, через яке мусульмани не зможуть на них напасти. Коли галери вдалося переправити, з них спорудили міст, і він став шляхом для нападу з боку гавані. Місто було взяте.