5. Польща. Ядром формування польської держави було князівство полян. У X ст. його правитель князь Мешко І об'єднав під своєю владою землі в басейнах рік Одеру та Вісли і зробив столицею місто Гнєзно. Наступним кроком стало прийняття Мешком християнства за римським зразком. Це сприяло встановленню зв'язків із більш розвиненими європейськими країнами і посилювало позиції Польщі.

Син і наступник Мешка - Болеслав І Хоробрий завершив об'єднання польських земель. Справжній воїн, Болеслав неодноразово воював з Німеччиною і Руссю, помітно розширив межі своєї держави і змусив могутніх сусідів ставитися до Польщі з повагою. На прохання вигнаного з Києва КНЯЗЯ Святослава польський правитель допоміг йому повернути престол. Повертаючись же з Києва додому, приєднав до Польщі декілька давньоруських міст. У 1025 р. Болеслав прийняв титул короля і переніс столицю до Кракова.

Після смерті Болеслава країна розпалася на окремі князівства і втратила частину завойованих земель. Більше того, вона сама стала жертвою загарбників. Німецький орден, захопивши Пруссію і Помор'я, відрізав Польщі вихід до Балтійського моря. Серйозну загрозу становили татаро-монголи. Героїчний опір Русі підірвав їхні сили і не дав укріпитися в Польщі, але монголи неодноразово обрушували на країну спустошувальні набіги.

Один із загонів хана Бату ввірвався до Польщі та пограбував столицю. За легендою, міський трубач-дозорний подавав сигнал тривоги доти, доки його не вбила стріла татарського лучника. На згадку про це на башті костелу Святої Марії в Кракові щогодини грає труба, звучання якої несподівано обривається на найвищій ноті.

Зовнішня небезпека прискорила об'єднання польських земель і відродження королівської влади. Король Казимир III Великий (13,33-1370) продовжив політику своїх попередників. Йому вдалося повернути деякі