обрушилися збройні загони з різних куточків Європи. їм протистояло військо під командуванням небагатого рицаря Яна Жижки, талановитого полководця. Ще в молодості він втратив око, але за все життя (навіть коли повністю осліп) не програв жодної битви. У своєму війську Жижка ввів сувору дисципліну і підтримував високий бойовий дух.

Жижка дуже вдало використовував звичайні вози. Під час зупинок їх скріпляли ланцюгами, а відкритий простір загороджували дошками. Виникав щільно укріплений табір, який міг успішно захищатися і був недоступним для кінноти.

Нерідко вози відігравали вирішальну роль і в зіткненнях. Перед однією з битв гуситське військо стояло на високому пагорбі. Жижка дав противнику пі дійти на необхідну відстань і скомандував атаку. Гуситська кіннота кинулася на ворога, потім раптово розділилася надвоє і утворила своєрідний коридор. По ньому з високого пагорба, набираючи все більшої швидкості, покотилися вози з важким камінням. Вони врізалися в загони противника, сіючи в них безлад і паніку. Гуситська ж кіннота, пропустивши вози, знову зімкнулась і пішла в атаку. За нею рушила піхота. Ворог зазнав нищівної поразки.

Із самого початку гуситський рух не був єдиним і розділявся на два напрями. До першого - поміркованого - належали феодали, заможні городяни та рицарі. Вони прагнули позбавити церкву влади й багатств на свою користь. Другу, рішучішу частину становили таборити - переважно селяни та небагаті городяни. їхня мета полягала у знищенні феодального гноблення і встановленні справедливого суспільства. Помірковані побоювалися рішучих дій таборитів. Це дало змогу імператору й папі за допомогою різних поступок і обіцянок переманити поміркованих на свій бік і спільними зусиллями завдати таборитам удару. У 1434 р. біля міста Липани таборити зазнали поразки. Гуситські війни закінчилися.

Чехія стала єдиною в Європі країною, де з католицькою мирно співіснувала гуситська церква, яка не підпорядковувалася папі римському.

3. Болгарське царство. З VI ст. південні слов'яни почали перебиратися за Дунай і осідати на візантійських землях Балканського півострова. Століттям пізніше з Північного Причорномор'я сюди ж поринули і підкорили слов'ян кочівники тюркського походження - болгари. У 681 р., відокремившись від Візантії, виникла нова міцна держава - Перше Болгар