написання, тому невдовзі на зміну їм прийшов інший, зручніший алфавіт - кирилиця. Його винайшли і назвали на честь учителя учні Кирила і Мефодія. Цим алфавітом і досі користуються росіяни, українці, білоруси, болгари.

Після смерті Кирила і Мефодія їхні учні були підступно вигнані з Моравії

знайшли притулок у Болгарії, де продовжили справу братів. Поступово поширюючись, слов'янська писемність проникла також у Київську Русь. Діяльність Кирила і Мефодія, створення ними писемності заклали ґрунт для духовного і політичного піднесення слов'янських народів.

На початку X ст. знекровлена міжусобицями і жахливою мадярською навалою Велика Моравія розпалась. Частина її земель увійшла до складу новоствореного Чеського князівства, де правили князі з роду Пржемйсловичів. Держава розвивалася в умовах постійного протистояння Німеччині,

аж поки в XI ст. не опинилась у складі Священної Римської імперії. Втім, підкорити Чехію повністю німецькі імператори не змогли. У 1085 р., у вдячність за підтримку проти папи, чеський князь Вратислав отримав від імператора Генріха IV королівський титул. Чеські королі визнавали над собою владу імператора, але зберігали значну незалежність і у своїй країні діяли цілком самостійно.

Королівська влада помітно посилилася за правління Карла І Люксембурга (1346-1378). Король заохочував розвиток чеської промисловості й торгівлі, забудував величними спорудами свою столицю Прагу, відкрив у ній один із найстаріших у Європі університетів. Ставши імператором Карлом IV, він у 1356 р. підтвердив «Золотою буллою» незалежність Чеського королівства. Чехія швидко перетворилася на економічно розвинену та одну

найбагатших країн Європи, набула впливу на європейські справи. Карла IV не випадково називали «батьком Чехії і вітчимом імперії».