Основне значення документа полягало в обмеженні королівської влади на користь великих феодалів. За виконанням його положень стежила виборна Рада баронів, яка в разі порушення Хартії могла оголосити королю війну. Певні гарантії від сваволі влади отримали вільні люди. Невипадково вважається, що Хартія заклала підвалини англійської свободи і демократії, стала першим у Європі документом з утвердження прав людини.

Король Іоанн не збирався дотримуватися Хартії. Між ним і баронами почалася війна, але у розпал воєнних дій король помер.

4. Виникнення парламенту і нові випробування. Син Іоанна Безземельного Генріх III (1216-1272) не відрізнявся твердим характером і легко потрапляв під чужий вплив. За наполяганням дружини-француженки він щедро роздавав землі й посади її численним родичам, нехтуючи інтересами англійських феодалів. Під тиском папи Інокентія III король втрутився у політичну боротьбу в Італії і постійно тягнув для неї гроші з Англії. Обурена знать підняла повстання. Влада опинилася в руках Ради баронів, без узгодження з якою король не мав права приймати рішення.

Засилля купки баронів не влаштовувало рицарів, міста і частину знаті. Вони продовжили боротьбу і на чолі з графом Симоном де Монфором вступили у відкриту війну з королем. Монфор розбив королівське військо і увійшов у Лондон. Генріх разом зі старшим сином потрапили у полон, а Монфор став правителем Англії. Щоб заручитися широкою підтримкою, він у 1265 р. скликай збори, на які запросив не лише верхівку духовенства і знаті, а й представників рицарства і міст. Так було започатковано англійський парламент (місце, де говорять: від франц. «парле» - говорити). Невдовзі військо Монфора зазнало поразки, сам граф загинув у бою.

Громадянська війна закінчилася, однак започаткований Симоном де Монфором парламент продовжував діяти. Новий король Едуард І зрозумів, що за підтримки станів управляти країною набагато легше. Парламент протистояв домаганням знаті, забезпечував вчасне збирання податків, повідомляв короля про потреби станів.

Згодом у парламенті утворилися дві палати. Вище духовенство і знать входили до верхньої палати лордів, у нижній палаті общин засідали по два рицарі від кожного графства і по два городянина від великих міст. Англійський парламент не тільки встановлював податки, а й брав участь у виданні законів. Усередині нього склався міцний союз рицарства і міської