до Індії. Саме через нього в країну тисячоліттями рухалися купецькі каравани, мирні переселенці та войовничі загарбники.

У VI ст. під ударами чергових завойовників могутня імперія Гуптів припинила своє існування. У країні запанувала роздробленість, її територія розпалась на декілька держав, їхні володарі постійно суперничали і боролися між собою, інколи укладали нетривкі союзи, але швидко знову ставали ворогами. Кожна з держав складалася з невеликих князівств на чолі з правителями - раджами, між якими теж не вщухала ворожнеча. Хоча часті війни і зміна правителів підточували сили Індії, життя звичайних селян і ремісників продовжувало йти по заведеному порядку. Одна з причин такого становища полягала у своєрідності індійської общини і кастовому поділі суспільства.

  2. Общини і касти. Община об'єднувала вільних землеробів, мала певну кількість орної землі та пасовиськ. Своїми розмірами общини помітно відрізнялися одна від одної: поряд із невеличким колективом у ЗО сімей зустрічались об'єднання в декілька тисяч родин. Кожна окрема сім'я вела всередині общини самостійне господарство і сплачувала встановлені податки. Частину робіт общинники виконували разом: розчищали дороги, доглядали за зрошувальними каналами, будували нові водоймища. Община регулювала не лише господарське життя своїх членів. До її обов'язків входила організація взаємодопомоги всередині общинного колективу, захист прав общинників, покарання за дрібні злочини і навіть влаштування спільних свят.

Крім селян, до общини входили також ремісники - ковалі, гончарі, теслярі, які обслуговували селянські потреби. За свою працю вони отримували від кожного общинника певну частину його врожаю. Поєднання землеробства та ремесла дозволяло общині самостійно забезпечувати себе всім необхідним, що стало однією з причин її замкненості.

Спочатку всі сільські справи розглядалися на загальних зборах общинників, де також обирали керівництво - старосту і раду. Поступово вирішальна роль у житті общини перейшла до старост. Але на посаді їх затверджувала державна влада, тому вона все активніше втручалась у сільське самоврядування. Пильний контроль за діяльністю общин встановлювали також знатні землевласники, яким правителі дарували цілі села, ба навіть області. За таких умов, залишаючись особисто вільними, общинні селяни потрапляли в усе більшу залежність від держави і землевласників.

Поряд з общиною іншою особливістю індійського суспільства був його розподіл на окремі групи. З давніх часів існували чотири варни (стани): брахмани - жерці, вчителі, вчені; кшатрії - воїни, правителі, знать; вайш'ї - землероби, ремісники, торговці; шудри - залежні люди, слуги. В основі поділу суспільства на варни лежало переконання, що кожна людина має свій обов'язок і свій життєвий шлях.

Поступово всередині варн утворилися дрібніші групи населення - касти (рід). Таку назву їм дали португальські мореплавці, коли на межі XV-