завадило йому стати досвідченим політиком. Імператор зрозумів, що Німеччина втратила колишній вплив у Італії, і відмовився від італійських походів. Його увагу привернули зовсім інші землі. Рудольф І захопив і приєднав до своїх володінь Австрію та сусідні з нею слов'янські території. Проте утримати імператорську корону надовго Габсбурги тоді не змогли.

Німецькі князі пильно стежили за тим, щоб жодна з династій не залишалася на престолі довго. Робилося це навмисно, аби не допустити посилення імператорської влади. Наприкінці XIII ст. Священна Римська імперія являла собою найбільшу, проте роздроблену країну Західної Європи. Кожний з понад ста територіальних князів був повновладним господарем у своїх володіннях.

Тим часом Габсбурги (імператорська корона повернулась до них лише у XV ст.) всю енергію спрямували на загарбання гірських районів у Альпах. Це не тільки зробило б їх господарями важливих торгових шляхів між Німеччиною та Італією, але - найголовніше - з'єднало б усі їхні володіння в суцільну територію.

Альпійські селяни не знали особистої залежності і звикли бути вільними. Свою назву - швейцарці - вони отримали від імені однієї з селянських общин - Швіц. Наприкінці XIII ст. жителі трьох кантонів (областей) об'єдналися проти Габсбургів і створили Швейцарський союз. За легендою, повстання підняв селянин і знаменитий стрілець з лука Вільгельм Телль. Виступу передували незвичні події. Ландфогт (управитель) вивісив на стовпі свого капелюха і вимагав, щоб усі перехожі кланялися головному убору на знак особливої шани до його хазяїна.

XIII ст. З легенди про Вільгельма Телля

Один благочестивий житель на ім'я Вільгельм Телль неодноразово проходив повз вивішений капелюх і не кланявся йому. Про це донесли ландфогту. Тоді викликав він Телля і грізно запитав, чому той не слухається його наказів.

Цей Телль був добрим стрілцем, краще нього важко було знайти, а ще були в нього гарненькі діти, яких він дуже любив. Ось за ними й послав ландфогт, а потім сказав: «Телль, ти повинен прострілити яблуко, яке покладуть на голову одного з твоїх дітей. І дивись, щоб влучити в яблуко, бо, якщо не попадеш з першого разу, це коштуватиме тобі життя.

Зрозумів Телль, що доведеться йому це робити, взяв лук, вклав стрілу, а другу засунув собі ззаду за комірець. Ландфогт сам поклав яблуко на голову дитини (якій не було ще й шести років). І прострілив Телль яблуко на маківці сина, а самого його не зачепив.

Ландфогт спитав, що означала друга стріла. Вимовив тоді Телль: «Якщо б я влучив у дитину, то другу стрілу випустив би у вас, і поза сумнівом, вам би це не минулося».