ничий герцог Генріх Лев. Німців зустрів запеклий опір, але сили були надто нерівними. Після тривалої боротьби слов'янські землі скорилися.

За рицарями та місіонерами поринули німецькі переселенці - колоністи. Феодали створювали для них сприятливі умови: роздавали великі земельні ділянки, вводили податкові та інші пільги. Адже утримати завойовані землі можна було, лише заселивши їх. Припливу колоністів сприяло й те, що внаслідок загального зростання населення в Західній Європі землі на всіх не вистачало. У пошуках «кращої долі» безліч селян з різних куточків імперії вирушали у завойовані райони. Поступово підкорені слов'яни прийняли християнство і злилися з переселенцями. Виникли нові німецькі землі - Мекленбург, Бранденбург, Померанія. На місцях колишніх слов'янських поселень швидко зростали нові міста - Любек, Берлін, Росток та інші.

Тоді ж розгорнулася німецька колонізація Східної Прибалтики, де проживали ліви, лети, ести, прусси. Спочатку дорогу в ці області освоїли купці з Любека, потім прийшли місіонери й воїни. Місцеве населення усіма силами протистояло чужинцям: війни не припинялися багато років. На початку XIII ст. виросло місто Рига і згодом перетворилося на центр нової німецької землі - Лівонії. Головну роль у підкоренні Пруссії відіграв Німецький (Тевтонський) орден, який створив на загарбаних землях невелику, але міцну державу.

Заселення німцями слов'янських територій дало потужний поштовх їхньому економічному розвитку. Відбувалося активне освоєння нових земель, виникали міста, уздовж балтійського узбережжя процвітала торгівля. Разом з тим піднесення стало результатом насильницького підкорення чужих земель і народів. Загарбання на східних кордонах імперії посилили князів на противагу імператору.

4. Утворення Швейцарського союзу. Після припинення династії Шта-уфенів Німеччину майже 30 років виснажували феодальні міжусобиці. Спокій встановився після обрання на престол представника небагатого швабського роду - графа Рудольфа І Габсбурга. Скромне походження не