усі королівства під своєю владою. Країну стали називати Англією, оскільки найуживанішою в ній була мова англів.

Об'єднання не врятувало Англію від вторгнень норманів, серед яких переважали датчани. Король Альфред Великий (871-900) організував опір завойовникам: створив міцне професійне військо, побудував великий флот, звів прикордонні укріплення. Він здобув над датчанами ряд перемог і змусив їх укласти договір про поділ Англії на дві частини. В одній повновладним володарем став він сам, решта відійшла скандинавам і отримала назву Денло. Король Альфред був не тільки невтомним воїном, а й мудрим державцем. Він відкривав школи для дітей і запрошував туди викладачами відомих учених, у 36-річному віці сам вивчив латину і переклав на англійську ряд творів. Король заохочував написання «Англосаксонської хроніки» про всі важливі події і видав звід законів  - «Правду короля Альфреда».

Перетворення принесли бажані плоди: спадкоємці Альфреда повністю витіснили ворога з країни. Щоправда, в XI ст. нормани знову ненадовго підкорили Англію і включили її до складу морської держави датського короля Канута Могутнього. Канут проводив у Англії розумну політику: мав добрі стосунки зі знаттю, шанував місцеві звичаї, підтримував церкву. Його наступники діяли зовсім інакше. Тому англосакси підняли повстання, покінчили з датським пануванням і звели на престол свого представника  - Еіцуарда Сповідника (так його назвали за побожність).

Після смерті короля на трон претендували двоє його родичів - знатний англосакс Гарольд і нормандський герцог Вільгельм. Важкоозброєна армія