ліси в Англії, Франції, Іспанії, а в Голландії згадка про колишнє лісове багатство країни залишилася тільки в її назві - «лісова країна». Не дивно, що на кінець XV ст. було вибрано багато корисних копалин, знизилась родючість землі, обміліли річки й озера, збіднів тваринний і рослинний світ.

2. Серед негод і випробувань. Середньовіччя знало чимало міграцій - масових пересувань народів. Найбільшим серед них було вже згадуване Велике переселення ІV-VІІ ст., яке докорінним чином змінило вигляд континенту і склад його населення.

У середньовічній Європі жили романізовані народи колишньої Західної Римської імперії, а також греки, германці, кельти, фракійці, угро-фіни, слов'яни. В їхньому середовищі зустрічалося чимало вихідців з Азії і Африки - арабів, євреїв, берберів, тюрків тощо. Це була строката, різномовна, дуже рухлива маса. Подорожували всі: прочани (віруючі, які здійснювали подорожі до святих місць) і торговці, ремісники і селяни, рицарі і студенти, шукачі пригод і звичайні бродяги. Вони свято вірили в християнську істину, що людина є лише вічним мандрівником у цьому світі випробувань, і тому з легкістю вирушали в путь. Тільки на XV ст. європейські народи начебто «всілися по місцях» - там, де вони живуть і сьогодні. На жаль, у Середні віки загальних переписів населення не робили, тому точна чисельність його невідома. Вважається, що на початку XV ст. в усій Європі мешкало приблизно 43 млн чоловік, тобто навіть менше, ніж тепер в одній Україні.

У Середні віки інакше, ніж сьогодні, ставилися до віку людини. Тих, кому виповнилося сорок років, вважали старими. Середня тривалість життя становила 45 років для чоловіків і 35 - для жінок. Середньовіччя не знало і підвищеної уваги до дітей: висока дитяча смертність сприймалася як звичайна справа. Третина населення помирала ще в дитячому віці. До передчасної смерті призводила так звана «трійця злигоднів» - війни, голод, хвороби.